Чорт зна що. Запропаща душа

Нiчого великого вiн не зробив, як i всi iншi королi та царi, мiж нами кажучи… Робили за нього iншi, а мiж ними – й я. Та хоч i не був той Карл дуже мудрим, але ж зарiзяка був здоровецький, митець був битись!..

Так-от, коли не бувало вiйни чи якогось там походу, з’iздилися туди, до Аахена, багато лицарiв на турнiри… А я собi заслужив лицарство так.

Хоча й забiяка був той король Карл, але ж хтось сказав йому розумну думку, що людям треба не бiйки, а спокою, не кулакiв, а розуму…

– Аякже, аякже! – промовив Водяник.

– То правда! – пiдтакнув Лiсовик.

– Ну, добре. Так-от i надумав той король вигадати граматику, тобто, виходить, нiмецьку, – продовжував Дiдько. – А я вже й тодi був добре грамотний, бо ж таки у азiатiв дечого пiдучився. Та й взагалi я був парубiйко жвавий та бравий…

При тих хвастовитих словах Водяник пихнув своею люлечкою так, що знову покотив туман по всiй долинi, а старий Лiсовик голосно нюхнув, аж закашлявся.

Русалки ж майже вилiзли на берег з цiкавости.

– Так отож, кажу, був я парубчина моторний та завзятий…

– Та чули вже. Що ж далi? – нетерпляче закректав Водяник.

– Еге-ге, що ж бо далi? – не стерпiв i собi Лiсовик.

– Ну, так-от й загадав менi тато Бiс, щоб узявся я Карловi допомагати з тiею граматикою. Не дуже, признаться, менi й кортiло до тiеi вчености мiшатися, ну, та що вже маеш робити?! Велено – мусиш слухати!.

.

Прийшов я до палацу, немовби захожий чернець. Враз почав i по-перському, й по-турецькому… Одне слово, сподобався я он як королю! А вже бiля тоi його граматики упрiвало двое вчених, один, здаеться, був Алькцiон, а другий – Егiнгард. Ну, звiсно, король в одну душу, щоб i я йшов тую граматику з ними укладати. Самi ж ви, панове моi, добре знаете, що нема нiчого в свiтi нуднiшого, як граматика, а тим паче – нiмецька.

Отож i не диво, що за короткий час так менi тая праця остобiсiла, що просто хоч з мосту та в воду! А сидiти мушу! От, щоб принаймнi не заснути, й почав я всякi фiглi-мiглi витворяти. То вигадаю iм таке слово, що язиком його не викрутиш, а як писати – то на пiв версти вистачить. А вони його зараз записують! То почав iм всякi новi слова вигадувати.