Чорт зна що. У кігтях Хапуна

Рiк диявол: «Іди на небеса i сиди на престолi своiм, бо твоi суть небеса, а ангели моi тут сильнi i гордi вельми. Вони погублять тебе як а, якщо не пiдеш менi iз землi на небо».

Рiк Ісус Христос: «О горе тобi, дияволе лукавий iз ангелами твоiми злими! Я для тебе прийшов на землю i для ангелiв твоiх, бо хочу iх i тебе погубити i спалити вiчним вогнем. Бо твориш ти дiла злi: злодiйство, убивство, чужолозтво, блуд, заздрiсть, гнiв, ненависть, гордiсть, чвари, чародiйство».

Рiк диявол: «Добре знаеш, що то суть всi моi дiла, але я твоiх ангелiв не страшуся».

Рiк Ісус Христос: «Ти спокусник людям еси, посрамити тя маю».

Рiк диявол: «Ти сам спокусник, я тебе посрамити маю».

Рiк Ісус Христос: «Маю скiнчити, бо я сотворив-ем чоловiка по образу своему i не хочу його оставити во вiки».

Рiк диявол: «А коли чоловiк согрiшить, моi дiла творячи i помисли злi, що йому буде?»

Рiк Ісус Христос: «Послухай мене, дияволе, запевне осуджу його i вiддам його вогневи вiчному. А якщо покаються, подорожнiх в дiм приведуть, убогих надiлять, нагих одягнуть, голодних нагодують, алчущих i спраглих напоять, мертвих до гробу вiдпровадять, пiст i милостиню сотворять, до церкви святоi часто ходять, на молитви дають, то добрую смерть пошлю на такую душу.

І дам його душу архангелови Михаiлови, i поведе його душу до пресвiтлого раю. Послухай мене, дияволе: а якщо чоловiк не покаеться i буде грiшити, i не буде добрii дiла творити, але злi, то пошлю на тих людей наглую смерть i передам душi iх лютим ангелам в огень вiчний».

Потiм вийшов Господь наш Ісус Христос на гору високую iз апостолами своiми. І з гори побачив Ісус Христос великую кiлькiсть бiсiв, яких був зiбрав Сатанаiл – слуг своiх тьмою тьмущою. Бо рiк Сатанаiл слугам своiм: «Крiпiться, дiти моi, бо Ісус Христос, великий неприятель наш, прийшов тут. А коли ми його погубимо, то наша велика честь i слава буде, бо коли я хотiв собi престол будувати i рiвним йому бути, тодi вiн мене зопхнув iз високости небесноi, що я його не слухав i слуги моi.

Отож, слуги моi вiрнii, iдiть же ви наперед, а я за вами слiдом пiду».

Тут пiшли дияволи з великим вiйськом на Ісуса Христа, аж апостоли вжахнулися, видячи вiйсько диявольське. Тодi ступили дияволи один ступiнь на гору, а Петро-апостол побачив iх i вiдбiг вiд Христа на одну версту.

Рiк Ісус Христос: «Петре, чому утiкаеш? Вернися назад, не бiйся!»

Повернувся апостол Петро i став позаду Христа, дивлячись через його святi плечi.