Місячна долина

Та й Бiллi зовсiм не був незграбний, як бiльшiсть скандинавських iмiгрантiв; навпаки, вiн належав до тих небагатьох iндивiдiв, що в них навiть пiд недоладним убранням сучасноi цивiлiзованоi людини вiдчуваеться тонка краса мiцноi мускулатури. Кожен його рух був гнучкий, спокiйний та розважний. Але цього Сексон ще не примiтила i не задумувалася над цим. Вона тiльки бачила перед собою гарно вбраного стрункого й зграбного молодика. Вона не так завважила, як вiдчула спокiй та впевненiсть у грi його мускулатури, i якесь дивне вiдчуття затишку й спочинку враз охопило ii, а що могло бути цiннiше для того, хто шiсть днiв на тиждень у гарячковому темпi вистоюе над прасувальною дошкою? Як i вiд дотику його руки, гак i вiд усiеi його постатi по тiлi iй розлилася приемна млоснiсть.

Коли вiн узяв у неi з рук програмку i почав сперечатися й жартувати, як то водиться у хлопцiв, вона зрозумiла, як дуже вiн iй припав до вподоби, i здивувалася, що це так раптово. Нiколи ще за цiле життя не приваблював ii так жоден чоловiк, i вона питала себе: «Невже це суджений?»

Танцював вiн пречудово.

Вона радiла, як кожна добра танцюристка, знайшовши гiдного партнера. Ритмiчнiсть його повiльних, упевнених рухiв цiлком вiдповiдала ритмовi музики – жодного вагання, жодного нетвердого кроку. Вона глянула на Берта, що по-простацькому витанцьовував з Мерi. Вони кружляли по великiй залi, раз у раз наганяючись на iншi пари, яких набивалося щодалi бiльше. Берт був високий та стрункий, i його мали за доброго танцюриста, але танцювати з ним Сексон не любила – це не давало iй справжньоi втiхи. Його рвучкiсть iнколи виводила ii з рiвноваги; траплялося це, правда, лише зрiдка, але загрожувало завжди й тим псувало настрiй. Щось спазматичне крилося у Бертовiй вдачi. Вiн завжди кудись квапився або вдавав, що квапиться. І здавалося, що вiн будь-що хоче перегнати час. Це нервувало й непокоiло.

– Ви танцюете чарiвно, – промовив Бiллi Робертс. – Менi багато товаришiв казали, що з вас добра партнерка.

– Я люблю танцювати, – вiдповiла вона.

Але з того, як вона це сказала, вiн вiдчув, що iй не хочеться розмовляти, i далi вони танцювали мовчки. Сексон кружляла у якiйсь приемнiй задумi, його уважнiсть до неi зiгрiла iй серце. А на таку чуйну уважнiсть у ii життi припадало небагато часу. Невже це суджений? Вона згадала слова Мерi: «Завтра вiддалася б за нього», – i спiймала себе на думцi, що радо пiшла б за Бiллi Робертса хоч би й завтра – звичайно, якби вiн освiдчився.