Місячна долина

– Скажiть, – спитав, вiн, коли вони пiдходили до ii домiвки, – що ви збираетеся робити найближчоi недiлi?

– Нiчого. Поки що нiчого не надумала.

– А що б ви сказали, якби я запросив вас поiхати ресоркою на цiлий день у гори?

Сексон вiдповiла не одразу; на мить вона здригнулася з жаху, згадавши свою останню подорож iз ковалем, свiй страх, стрибок з екiпажа, а тодi довгi милi блукань крiзь темряву ночi, у черевичках на тоненьких пiдошвах, непевними стежками, де кожен камiнець рiзав ноги. І враз радiсна хвиля пойняла ii всю: цей-бо чоловiк обiч неi – зовсiм iнший.

– Я люблю конi, – промовила вона. – Я люблю iх, здаеться, навiть бiльше за танцi, тiльки я майже нiчого про них не знаю. Мiй батько iздив на чалому полковому конi. Вiн же був капiтаном кавалерii. Я його нiколи не бачила, але батько менi чомусь завжди ввижаеться верхи на цьому конi, з шабельтасом та шаблею при боцi. Та шабля тепер у мого брата Джорджа, але Том – це мiй другий брат, з яким я живу, – каже, що вона належить менi, бо вони обое вiд iншого батька.

Бачите, Том i Джордж менi брати тiльки наполовину, – ми зведенята. Вiд другого шлюбу моеi матерi знайшлася тiльки я одна. То був ii справжнiй шлюб… тобто шлюб з любовi.

Сексон раптом знiяковiла вiд власноi балакучостi; проте iй непереможно хотiлось усе розповiсти про себе цьому юнаковi: адже цi далекi спогади – були неначе велика частка ii самоi.

– Кажiть, кажiть далi, – заохочував Бiл. – Я люблю слухати про давнi часи та про давнiх людей.

Моi батьки теж такого зазнали, i часом менi здаеться, що нашим батькам жилося чи не краще, нiж нам. Усе було тодi простiше й природнiше. Я гаразд не потраплю сказати, що думаю… Але тiльки скажу: не розумiю я теперiшнього життя. Тепер у нас завелися професiйнi спiлки й об’еднання пiдприемцiв, i страйки, i скрута, i безробiття, i ще багато чого. А за давнiх часiв цього не було. Кожен обробляв свою землю, приносив додому м’ясо з полювання, мав досхочу поживи та пiклувався про своiх старих. А тепер усе пiшло шкереберть – i я нiчого не второпаю. Може, я такий уже дурний, не знаю… Але ж розповiдайте далi про свою матiр.

– Бачте, коли моя мати була зовсiм молода, вона покохалася з капiтаном Брауном. Тодi, ще перед вiйною, вiн був простий солдат. Потiм почалася вiйна, i його послали на схiд, де точилися боi, а мати поiхала до своеi хвороi сестри Лаури, доглядати ii. А згодом прийшла звiстка, що його вбито пiд Шайлоу.