Моральні листи до Луцилія. Том II

Чи не дивно, що такi люди похваляються ним, наче своiм власним запахом?

(14) Якщо все це здаеться тобi занадто сумним, звинувачуй садибу, в якiй дiзнався я вiд Егiала, працелюбного батька родини (вiн тепер володiе тутешньою землею), що пересаджувати можна i старi дерева. Це необхiдно знати нам, старим, бо ми, коли саджаемо оливи, то напевне що для iнших. А я бачив, як вiн восени пересадив цiлий сад три- i чотирирiчних дерев, незадоволений його плодами.

(15) Вона i тебе осiнить, бо

Повiльний рiст ii, тiнь вона дае далеким нащадкам,

як говорить наш Вергiлiй, який старання прикладав не для того, щоб сказати правдивiше, а для того, щоб красивiше, i хотiв не навчати землеробiв, а давати задоволення читачам.

(16) Не кажучи про друге, перепишу тобi те, в чому менi якраз сьогоднi довелось його викрити:

Боби висiвають весною, i тебе, мiдiйко, тодi ж

Пухкi борозни чекають. Що не рiк, i про просо турботи…

(17) Чи одночасно iх садять i чи весною сiють i те i iнше, можеш судити ось по чому.

Я пишу тобi сьогоднiшнього листа у червнi, скоро наступить липень; i в один i той же день я бачив збирачiв бобiв i сiячiв проса.

Та повертаюсь до пересадки олив. Я бачив два способи. Стовбури великих дерев, пiдрiзавши гiлки i залишивши iх не бiльше нiж на фут, вiн переносив разом з кореневищем, причому коренi знiмав, не чiпаючи лиш той вузол, з якого вони звисають. Умочивши його в гнiй, дерево опускають в яму, а потiм не просто засипають ii землею, а й прибивають ii i утоптують.

(18) За його словами, немае нiчого кориснiшого, нiж це утоптування: воно стае на шляху холоду й вiтру, а окрiм того, стовбур менше розхитуеться, так що коренi, якi з нього проростають, можуть витягнутися i закрiпитися в грунтi, бо iнакше iх обривае навiть легке розхитування, поки вони м’якi, як вiск, i тримаються не мiцно. Перш нiж закопати дерево, вiн з нього знiмае трохи кори: бо звiдусiль, де оголена деревина, йдуть, за його словами, новi коренi.

Із землi стовбур не повинен стирчати бiльше нiж на три-чотири фути: тодi вiн одягнеться гiлками з самого низу, i бiльша частина його не буде, як у старих олив, сухою i заскорузлою.

(19) А ось другий спосiб посадки: сильнi пагони з м’якою корою, якi бувають зазвичай на молодих деревах, вiн висаджував таким же чином. Цi ростуть повiльнiше, проте не бувають нi зморщеними, нi кволими, тому що мають походження вiд саджанцiв.