Моральні листи до Луцилія. Том II

Дехто вважае, що iхне умiння – не робити мед, а збирати його, i кажуть, що у iндусiв мед знаходять в листi тростини, де вiн народжуеться або як роса, завдяки тамтешньому клiмату, або як солодкий i густий сiк самоi тростини, i що в наших травах е та ж сила, тiльки не така явна i примiтна, а народженi для цього живi iстоти вишукують i накопичують такий сiк. Іншi думають, що зiбране бджолами з найнiжнiших трав i квiтiв перетворюеться на нову речовину завдяки особливим приправам i змiшуванню, не без якогось, так би мовити, бродила, яке i зливае рiзне воедино.

(5) Але, щоб менi не вiдволiкатися вiд нашого предмету, скажу, що i ми повиннi наслiдувати бджiл: вичитане з рiзних книг роздiляти, тому що окремо все зберiгаеться краще, а потiм, з усiм старанням i усiма здатностями розуму, злити рiзнi проби i досягти единого смаку, так що, навiть якщо буде видно, звiдки щось взяте, воно мае виглядати iншим, нiж там, звiдки було взяте. Бо те ж саме в нашому тiлi робить без нашого старання сама природа.

(6) З’iдена страва лише обтяжуе шлунок, доки залишаеться, якою була, i плавае в ньому твердими шматками; тiльки коли змiнюеться, перетворюеться вона на силу i в кров. Нехай те ж саме буде i з усiм, що живить наш розум: не можна, щоб почерпнуте залишалось недоторканим i тому чужим.

(7) Його треба перетравити, iнакше це буде страва для пам’ятi, а не для розуму. Будемо вiдданими тому, з чим згоднi, засвоiмо його так, щоб з множини виникло одне, як з окремих чисел виходить одне, коли меншу розрiзнену кiлькiсть обiйме один пiдрахунок.

Те ж саме нехай зробить i наша душа: все, що помогло iй, нехай вона приховае i показуе лиш те, чого сама досягла в результатi.

(8) А якщо i з’явиться в тебе схожiсть з ким-небудь, кого захоплення пiдняло в твоiх очах, я хочу, щоб ти наслiдував його, як син, а не як портрет: бо портрет мертвий. «Що ж, не можна буде зрозумiти, чиi промови ти наслiдуеш, чиi докази, чи думки?» – Я думаю, iнколи i не зрозумiеш цього – тодi, коли великий розум надае свiй чекан всьому, що побажав взяти вiд будь-якого зразка, i приведе все до одного.

(9) Хiба ти не бачив, як багато голосiв у хорi? І всi вони зливаються в единий звук. Є в хорi голоси високi, е низькi, е середнi, супроводжують iх флейти, – але окремi голоси прихованi, явно чути голос всiх.

(10) Я говорю про хор, який був вiдомий старим фiлософам.