Моральні листи до Луцилія. Том II

Не згоден я з Посiдонiем i в тому, нiбито вироби з кованого залiза винайденi мудрими мужами.

(11) Так можна назвати мудрецями i тих, що

Звiра сiтями ловить i птиць обманювати клеем

Спосiб знайшли, оточувати лiсовi урочища псами.

Але все це придумане людськими хитрощами, а не мудрiстю.

(12) Не згоден я з ним i в тому, нiби мудрецi знайшли i залiзо, i мiдь, коли грунт, обпалений лiсовими пожежами, злив з неглибоких жил розплавленi метали. Такi речi знаходять тi, хто iх цiнуе.

(13) І ще менi не здаеться таким вже тонким питання, чим почали користуватися ранiше – молотом чи щипцями. І те i iнше винайшла людина розуму гострого i швидкого, але не величного i не високого, – як i все, що треба шукати, зiгнувши спину i втупившись душею в землю.

Мудрецевi легко було прогодуватися. Та i як же iнакше, коли вiн навiть в нинiшнiй час не хоче нiчим себе обтяжувати?

(14) Скажи менi, прошу, як можна захоплюватися i Дiогеном, i Дедалом? Хто з них мудрий, по-твоему? Той, хто винайшов пилку, чи той, хто, побачивши хлопчика, який пив воду з жменi, негайно дiстав з торби чашку i розбив ii, вилаявши себе так: «Скiльки ж часу, нерозумний я чоловiк, тягав зайвий вантаж!», хто спав, згорнувшись в дiжцi?

(15) І сьогоднi кого вважатимеш ти мудрiшим: чи того, хто придумав, як облаштувати схованi труби, щоб шафранова вода била з них на небачену висоту, як вмить заповнити водою чи осушити Еврiпи, як з’еднати над банкетним покоем плити, що обертаються, щоб вони показували то одне, то iнше обличчя, i з кожною перемiною – на столi змiнювався вид штучноi стелi, – чи того, хто показуе собi i iншим, що природа не вимагае вiд нас нiчого важкого i трудного, що ми можемо прожити i без мармурника i коваля, одягнутися, i не торгуючи з серiйцями, мати все необхiдне для нашого побуту, задовольняючись тим, чого земля не ховае в надрах? Якби рiд людський почув його, то зрозумiв би, що кухар так само не потрiбен, як солдат.

(16) Мудрi чи подiбнi до мудрецiв були тi, для кого неважкою була турбота про тiло. Необхiдне потребуе простоi турботи, насолода – багатьох трудiв. Будеш наслiдувати природу, – не знадобляться нiякi ремiсники: вона не побажала займати нас такими речами i навчила всього, що зробила для нас неодмiнним. – Холод нестерпний для голого тiла.