Моральні листи до Луцилія. Том II

(2) «Розумна людина невибаглива; невибагливий стiйкий; стiйкий безтурботний; безтурботний не знае смутку; хто не знае смутку, той блаженний; значить, розумний блаженний, а розумностi досить для блаженного життя».

(3) Ось що заперечують на цей умовивiд деякi перiпатетики. Безтурботний, i стiйкий, i той, хто не знае смутку – все це треба тлумачити так: «безтурботним» зветься не той, хто нiколи не хвилюеться, а той, хто хвилюеться рiдко i стримано; i «той, хто не знае смутку», за iхнiми словами, – це той, хто смутку не пiддаеться, хто грiшить цiею вадою не часто i не дуже сильно, бо людська природа вiдмовила нам в тому, щоб чиясь душа була недоступною для смутку, а мудреця скорбота не перемагае, не зачiпае, i таке iнше в цьому родi, у вiдповiдностi до свого вчення.

(4) Вони не прибирають пристрастi, а зменшують iх. Як мало, проте, визнаемо ми за мудрим, якщо вiн сильнiший вiд найслабших, радiснiший вiд найскорботнiших, стриманiший вiд розгнузданих, виший вiд найнижчих! Що буде, якщо хто-небудь стане захоплено хвалити власну вправнiсть, дивлячись на кривих i калiк?

В полi летiла вона по верхiв’ях злакiв високих,

Не приминаючи ногою стебла i ломких колоскiв,|

Мчала й по морю, шлях по хвилях прокладаючи вправно,

Не встигаючи стопи змочити в солонiй пучинi.

Ось що таке швидкiсть, якщо оцiнити ii саму по собi! Раптом ти назвеш здоровим того, у кого невеликий жар? Не дуже сильна хвороба – це вже не здоров’я!

(5) Вони говорять, що «мудрець зветься безтурботним так само, як називають “безкiсточковими” не тi фiнiки, де зовсiм немае твердих зерен, а тi, де вони не такi твердi».

Але це неправда. На мою думку, людина добра – не та, в якiй менше зла, а та, в якiй його немае. Рiч не в тому, щоб вади були малими, а в тому, щоб iх не було, а iнакше, якщо будуть хоч якiсь, вони виростуть i обплутають людину. Зрiле i велике бiльмо заслiплюе око, але i невелике затьмарюе його.

(6) Якщо ти припустиш у мудреця пристрастi, розум з ними не зрiвняеться, i його змие наче потоком; особливо ж якщо ти залишиш мудрому не одну пристрасть, щоб вiн з нею боровся, а всi iх.

Цiлим натовпом пристрастi, нехай i помiрнi, сильнiшi, нiж одна, навiть i шалена.

(7) Людина жадiбна до грошей, але не занадто, честолюбна, але помiрно, гнiвлива, але вiдхiдлива, непостiйна, але не кидаеться туди-сюди, похiтлива, але не до запаморочення. Нi, краще тому, ким одна пристрасть володiе цiлком, нiж такому, хто одержимий всiма потроху.