Моральні листи до Луцилія. Том I

Велика бiда людини, зайнятоi i поглиненоi своiм майном, – в тому, що вона багатьох вважае друзями, не будучи iм другом, i думае, нiби друзi надбанi благодiяннями, тодi як люди бiльше всього ненавидять тих, кому бiльше зобов’язанi. Мала позичка робить людину твоiм боржником, велика – ворогом.

(12) «Так що ж, благодiяннями ми не можемо надбати друзiв?» Можемо, коли можна вибрати, кому iх надавати, i не розкидати iх, а розподiляти. Тому, поки не наберешся свого розуму, слухай поради мудрих: справа не в тому, що ти дав, а в тому, кому дав.

Бувай здоровий.

Лист XX

Сенека вiтае Луцилiя!

(1) Я радий, якщо ти здоровий i вважаеш себе достойним коли-небудь стати господарем самому собi. Бо якщо я витягну тебе з хвиль, по яких ти носився без надii на визволення, слава дiстанеться менi. Моiми проханнями я змушую тебе, Луцилiю, пройнятися фiлософiею до глибини душi, бачити докази своiх успiхiв не в речах i писаннi, а в стiйкостi духу i в знищеннi бажань.

Слова стверджуй дiлами!

(2) У тих, хто виступае з промовами перед публiкою i бажае добитися вiд неi похвали, один намiр, у тих, хто стараеться заполонити слух молодi i нероб – iнший. Фiлософiя ж навчае робити, а не говорити. Вона вимагае вiд кожного жити за ii законами, щоб життя не розходилось iз словами i сама через протирiччя вчинкiв не називалася рiзноманiтною. Перший обов’язок мудрого i перша ознака мудростi – не допускати розходження мiж словом i дiлом i бути завжди самим собою.

 – «Та чи е такi?» – Є, хоч iх i небагато. Це нелегко. Та я й не кажу, що мудрий повинен увесь час iти однаковим кроком, – тiльки б вiн iшов однiею дорогою.

(3) Так слiдкуй, чи немае протирiччя мiж твоiм домом i одягом, чи не надто ти щедрий у витратах на себе i скупий у витратах на iнших, чи не дуже скромний твiй стiл, мiж тим як будiвлi надмiру розкiшнi. Вибери раз i назавжди мiрило життя i по ньому випрямляй його.

Деякi вдома жмуться, а на людях розвертаються на всю ширину. Така невiдповiднiсть – теж вада i ознака душi нестiйкоi, неврiвноваженоi.

(4) Я i зараз можу сказати, звiдки ця непостiйнiсть i рiзнобiй у вчинках i в замислах. Нiхто не знае твердо, чого хоче, а якщо й знае, то не добиваеться свого наполегливо, а перескакуе на iнше i не тiльки змiнюе намiри, а й повертаеться назад, до того, вiд чого вiдiйшов i що сам засудив.