Моральні листи до Луцилія. Том I

Жахлива мука, коли тебе палять, та ще жахливiша вона, коли ти сам себе палиш. Ти бачиш, як людина неначитана, не озброена для боротьби зi смертю i болем нiякими настановами, але яка змiцнюе себе лише воiнською стiйкiстю, сама себе карае за невдачу! Вiн стоiть i дивиться, як з його руки на ворожу жаровню падають краплi, i не прибирае ii, згорiлу до кiсток, поки ворог не вiдносить вогонь. Вiн мiг би дiяти в чужому станi з бiльшим успiхом, та з бiльшою мужнiстю не мiг. Дивись-но, доблесть гарячiше намагаеться прийняти удар на себе, анiж жорстокiсть – нанести його, i Порсенна швидше пробачив Муцiю намiр убити його, нiж Муцiй пробачив собi за те, що не убив.

(6) «Цi iсторii, – скажеш ти, – спiванi-переспiванi у всiх школах! Коли справа дiйде до зневаги до смертi, ти почнеш розповiдати менi про Катона». – А чому б менi i не розповiсти, як вiн тiеi останньоi ночi читав Платона, поклавши в узголiв’i меч? Про два види зброi потурбувався вiн у крайнiй бiдi: про один – щоб померти охоче, про другий – щоб померти будь-якоi митi.

Вiн облаштував справи i вирiшив дiяти так, щоб нiкому не вдалося нi убити Катона, нi врятувати.

(7) І, дiставши меч, який до того дня берiг не заплямованим кров’ю, вiн сказав: «Ти нiчого не досягла, фортуно, вчинивши перепони усiм моiм починанням! Не за свою свободу я бився, а за свободу батькiвщини, не заради того був таким упертим, щоб жити вiльним, а заради того, щоб жити серед вiльних. А тепер, коли такi плачевнi справи роду людського, Катону пора йти у безпечне мiсце».

(8) І вiн нанiс собi смертельну рану.

А коли лiкарi перев’язали ii, вiн, що майже стiк кров’ю, залишився без сил, та зберiг всю мужнiсть, у гнiвi не тiльки на Цезаря, а й на себе, вiдкрив собi рану голими руками i навiть не закричав, а силою викинув з грудей свою благородну душу, яка зневажала будь-яку владу.

(9) Я пiдбираю цi приклади не для вправ розуму, а щоб пiдбадьорити тебе i змiцнити проти того, що здаеться страшнiшим вiд усього. Ще легше вдасться менi це, коли я покажу тобi, що не тiльки мужнi зневажали цю мить розлуки з душею, а й люди зазвичай малодушнi тут не поступалися вiдважним.

Так, Сципiон, тесть Гнея Помпея, вiднесений противним вiтром до берегiв Африки, побачивши, що його корабель захоплений ворогами, пронизав себе мечем, а на запитання, де начальник, вiдповiв: «З начальником все добре!»

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.