Брама Расьомон (збірник)

Дiйсно, така штука, як вимiрювач цiнностi, нещодавно винайдений тамтешнiми професорами, вважаеться новiтнiм чудом свiту. А втiм, я це говорю зi слiв «Вiсника Зоiлii».

– Що це таке – «вимiрювач цiнностi»?

– Буквально: апарат для вимiрювання цiнностi. Щоправда, вiн, здаеться, застосовуеться головним чином для вимiрювання цiнностi романiв або картин.

– Якоi цiнностi?

– Головним чином – художньоi. Щоправда, вiн може вимiрювати й iншi цiнностi. В Зоiлii, на честь знаменитого предка, апарат назвали mensura Zoili.

– Ви його бачили?

– Нi. Тiльки на iлюстрацii у «Вiснику Зоiлii»… За зовнiшнiм виглядом вiн не вiдрiзняеться вiд звичайних медичних терезiв. На платформу, куди зазвичай стае людина, кладуть книги або полотна. Рами та палiтурки трохи заважають вимiрюванням, але потiм на них роблять поправку, так що все гаразд.

– Зручна рiч!

– Дуже зручна. Так би мовити, знаряддя культури! – Чоловiк з квадратним пiдборiддям вийняв iз кишенi цигарку й засунув ii до рота. – Вiдтодi як винайшли цю штуку, всiм цим письменникам i художникам, якi, торгуючи собачим м’ясом, видають його за баранину, всiм iм – гаплик.

Адже розмiр цiнностi наочно позначаеться цифрами. Вельми розумно вчинив народ Зоiлii, негайно встановивши цей апарат на митницях.

– Це чому ж?

– Тому що всi рукописи та картини, якi ввозять iз-за кордону, перевiряються на цьому апаратi, й речi, позбавленi цiнностi, ввозити не дозволяють. Кажуть, нещодавно в один i той же час перевiряли речi, привезенi з Японii, Англii, Австрii, Францii, Росii, Італii, Іспанii, Америки, Швецii, Норвегii та iнших краiн, i, по правдi сказати, результат для японських речей, здаеться, вийшов поганенький.

Адже ж на наш небезстороннiй погляд, у Японii е письменники й художники буцiмто пристойнi…

Пiд час цiеi розмови дверi вiдчинились i до салону ввiйшов негр-бой iз пачкою газет пiд пахвою. Це був проворний хлопчина в легкому темно-синьому костюмi. Бой мовчки поклав газети на стiл i зник за дверима.

Струсивши попiл iз сигари, чоловiк з квадратним пiдборiддям розгорнув газету. Це був так званий «Вiсник Зоiлii», поцяткований рядками дивних клиноподiбних знакiв. Я знову здивувався ерудицii цього чоловiка, що читав такий дивний шрифт.

– Як i ранiше, тiльки й пишуть про mensura Zoili, – cказав вiн, пробiгаючи очима газету, – а, опублiковано цiннiсть оповiдань, якi вийшли в Японii за минулий мiсяць! І навiть додано звiти iнженерiв-вимiрювачiв.