Брама Расьомон (збірник)

Якби в цю мить на сьодзi позаду Кураноске не з’явилася тiнь людини, якби ця тiнь не зникла, щойно тiльки людина вiдсунула сьодзi, й замiсть неi в кiмнатi не показалася громiздка постать Хаямi Тодзаемона, можливо, Кураноске продовжував би насолоджуватися приемним теплом весняного дня й вiдчуттям гордого вдоволення. Та зараз, сяючи широкою посмiшкою й рум’янцем щiк, до iхньоi кiмнати безцеремонно ввалився Тодзаемон. А втiм, вони не звернули на нього особливоi уваги.

– Там, унизу, здаеться, було весело?

Із цими словами Тюдзаемон знову затягся люлькою.

– Сьогоднi черговий – Ден’емон, тому й розмов було багато. Катаока зараз також засiв там.

Закашлявшись димом, Тюдзаемон сумно засмiявся. Онодера Дзюнай, який увесь час щось писав, пiдвiв голову, буцiм про щось подумав, але зараз же знову опустив очi на папiр i почав квапливо писати далi. Мабуть, вiн писав листа дружинi в Кiото. Кураноске засмiявся, морщачи кутики очей.

– Ну й що ж? Було що-небудь цiкаве?

– Нi, як завжди – сама балаканина. Щоправда, коли Тiкамацу розповiв про Дзiнгоро, навiть Ден’емон i той слухав зi слiзьми на очах.

Ну а крiм цього?… Втiм, одне було цiкаво. Вiдтодi як ми зарубали князя Кiра, по всьому Едо один за одним – випадки помсти.

– Хто б мiг подумати!

Тюдзаемон спантеличено подивився на Тодзаемона. Той чомусь був дуже задоволений, що завiв цю розмову.

– Нам розповiли про два-три такi випадки. Один дуже кумедний – той, що стався на вулицi Мiнато-матi й Мiнамi-Хаттьоборi. Господар тамтешньоi рисовоi крамницi побився в лазнi з майстром iз сусiдньоi фарбувальнi.

Все вийшло буцiм через те, що один бризнув на iншого окропом. Словом, через дрiбницю. У вiдповiдь майстер вiдлупцював господаря крамницi ряжкою. Тодi прикажчик господаря, затаiвши злобу, дочекався темряви i, коли майстер вийшов на вулицю, встромив йому в плече мало не цiлий багор. При цьому вiн заявив: «Це тобi за господаря!»

Свою розповiдь Тодзаемон супроводжував жестами й реготав.

– Але ж це справжне буйство!

– Так, майстер, здаеться, здорово постраждав.

Але ось що дивно: там усi кругом говорять, що прикажчик учинив правильно. Крiм того, такi випадки сталися в третьому кварталi тiеi ж вулицi, у другому кварталi в Кодзi-матi й ще десь, словом, усюди. Подейкують, що це всi з нас беруть приклад. Чи не смiшно?

Тодзаемон i Тюдзаемон подивились один на одного й засмiялися. Звичайно, чути, яке враження справив на уми едосцiв подвиг iхньоi помсти, хоча йшлось i про дрiбницi, було приемно.