Дім, у котрому заблукав час

Стрiчка оповiдае iсторiю двох закоханих на тлi розгортання невiдомоi епiдемii, коли у рiзних краiнах, на всiх континентах у людей спочатку зникае нюх, потiм смак, далi слух, зiр i дотик – поволi людство втрачае усi п’ять своiх органiв чуттiв. Слоган фiльму: «Що залишиться, коли свiт позбудеться всiх вiдчуттiв?»] (Мира обожнювала фiльми про кiнець свiту). А попереднiй фiльм iз дiвчиною, схожою на неi… Богдан навiть назву його пригадуе: «Наприкiнцi свiту». На щастя, крихiтний кiнопрокат з пошарпаними стiнами було вiдчинено.

Нiкому не потрiбнi вiдеодиски та касети, як i ранiше, акуратно розкладенi поличками. Богдан тодi перевiв подих i з ходу випалив лiтньому чоловiковi за прилавком назву фiльму.

– «Наприкiнцi свiту»? – статечно перепитав господар у старомодному брунатному костюмi та смугастiй краватцi-метелику – поважний знавець та поцiновувач кiномистецтва. – Даруйте, пане, але такого фiльму не iснуе, нiхто й нiколи не знiмав такий фiльм…

– Не може бути! – вигукнув тодiшнiй Богдан.

 – Я… ми з моею дiвчиною дивилися його, а потiм обмiняли на «Останне кохання на Землi»!

– Так, пригадую, як виписував вам «Останне кохання на Землi». Це був перший i единий фiльм, який ви взяли i, до речi, так i не повернули у мiй кiнопрокат.

– Я поверну, але чекайте… це що ж виходить, «Останне кохання на Землi» iснуе, а фiльм пiд назвою «Наприкiнцi свiту» – нi?

– Саме так, мiй пане, – вiдказав господар кiнопрокату.

Але Богдан так чiтко пам’ятае кожен кадр! Нiч перед свiтанком, коли з людського свiту зникли почуття, принесла не лише всезагальну байдужiсть, несприйняття й невпiзнавання, декому вона врятувала життя.

Тим, чия любов зосталась нероздiленою. Ось на екранi хлопець, що видерся на перила мосту пiсля сварки з коханою дiвчиною. Вiн навiть не вагаеться – ще мить, i каменюкою полетить униз. Та раптом усе змiнюеться. Туман щезае з погляду хлопця, його обличчя бiльше не перекошене вiд болю. Вiн здивовано озираеться, легко зiстрибуе з поручнiв мосту i йде у справах.

Наступний кадр: дiвчина, котра так само вирiшила звести рахунки з життям через нещасливе кохання. Ось вона роздягаеться й опускаеться у ванну, наповнену теплою водою, бере до рук гостру бритву i збираеться перетяти собi вени. І тiеi митi, як хлопець здивовано зiстрибуе з перил, щось у свiдомостi цiеi дiвчини так само клацае, вона шоковано дивиться на лезо бритви, яке тримае за мiлiметр вiд свого зап’ястка, i вiдводить руку.