Батяр з Клепарова

Потiк дiвчат, якi не оминали Северинового тiла, якi прагнули йому вiддатися, все не вичерпувався, та ще нiкому не вдалося заполонити його серце навiчно. Була одна, Галька, з якою Северина бачили найчастiше, але iй також мало що вдавалося зробити. А дiвка була така, що по цiлому Львову ще таку пошукати! Скiльки кавалерiв, навiть панiв шляхетних упадало за нею, та все марно, нi на кого й не гляне. Пропадала дiвка, всихала за своiм Северином, все йому вiддала, а тому все мало! Все щось не так, все чогось бракуе.

І жалiли Гальку по цiлому Клепарову – така дiвка гине! Вже й ревнощi намагалася у Северина пробудити – почала для вигляду з iншими зустрiчатися.

Та де там! Ще гiрше собi зробила. Не ревнував Северин! Нiяк не ревнував, скурвий син! Дiзнавшись, що Галька зустрiчаеться з iншим, тiльки буркнув байдуже: «Що ж, така моя доля. Я тебе не тримаю. Той твiй кавалер – добрий хлопака, я його знаю, надiйний. Будуй свое щастя, як знаеш. Перешкоджати вам не буду». Та довго так нещасна Галька витримати не змогла. Намагалася повернутися до Северина, але то вже виявилося нелегко. Вiдмахувався вiд Гальки, казав, що совiсть його замучить, не хотiв руйнувати ii щастя. Ледве-ледве якось вдалося бiднiй Гальцi його перепросити. Ненадовго. Бо все з’являлися новi i новi цiкавi дiвки. Але нiхто з них, нi з його близьких друзiв не мiг нi втiшити, нi якось розрадити Северина. Та особливо нiхто й не старався, бо не мав Северин нi бiди, нi горя, нi якоiсь хвороби, а просто був таким дивним. Ходили чутки, що хтось у недiлю, коли пiсля церкви всi поважаючi себе батяри йдуть цьмагу цмулити, випадково проходячи повз помешкання Севера з навстiж вiдчиненими вiкнами, постерiг його там. З чим би ви думали, га? Нiколи не вгадаете! Ану-ану! Не-а, не-а! Навiть i не тужтеся! Постерiг його там у хатi на лiжку одного з книжкою! Ви то собi можете уявити, га? Север книжки читае! Хто б то мiг подумати!

Зрештою, великого вражiння то нi на кого не справило, бо мало хто нинi книжки читае! Знати б ще якi то книжки – ото дiло! Бо якiсь читаночки з «Просвiти» – то одне, а якiсь iншi книжки – то вже зовсiм iнша справа.

Аж тут раптом всiх осiнило, чого ж то iхнiй Север став таким дивним пiсля кримiналю. А чи не зайнявся вiн часом полiтикою, га? І чи не е вiн членом пiдпiльноi органiзацii якоi? А може, то вiн так готуе атентат? А може – й одне, i друге, i трете? Нинi всьо може бути. А може, то вiн до секти якоi долучився, га? Та не приведи Господи! Не, щось тут не так, не то.