Батяр з Клепарова

Зрештою, не конче ii аж так афiшувати – ну й що з того, що мийник посуду! То хiба не робота? Та на початках доведеться якось шифруватися, ховатися, а потiм, потiм вiн кожному бузю вмить заткае, як хтось почне занадто дрочитися i лаха дерти з нього.

Але не так сталося, як бажалося. Виявилося, що основне, найбiльше миття посуду в тiй брiстольськiй посудомийнi вiдбувалося саме у вечiрнiй час, власне тодi, коли на сценi великого залу ресторацii вiдбувалися виступи оркестру зi спiваками.

Пробиваючись крiзь нестерпний гуркiт кухнi з невгаваючим брязкотом посуду, постiйними криками та лайками зденервованих кухарiв та кельнерiв, шумом i плюскотом води в задушливих випарах, все ж долiтали до чутливих Северинових вух чудовi джазовi пасажi зiграного музичного ансамблю, iнодi перериваючись гучними оплесками залу, знову лунали чистi акорди та спiви вишуканими голосами популярних, добре знайомих, чи вперше виконуваних прем’ерних пiсеньок.

У такi хвилини Северин забував про роботу, намагаючись вловити i запам’ятати музичнi фрази, такти, звучання акордiв та хоча б кiлька слiв з новоi пiснi у виконаннi чарiвного голосу.

Тодi й отримував Север порцiю дошкульних та в’iдливих слiв вiд товстого i лисого пана Бронека, наглядача по кухнi, в незмiнному чорному фраку i бiлих рукавичках, який одразу ж незлюбив того впертого батяра i цiлий час гострив на нього зуба. Северин незадоволено повертався до клятого миття, вже вкотре вирiшуючи кидати ту працю. Ото тiлько ще пару днiв – i всьо! Всьо! До холери! До дiдька! До курвоi мами з такою працею!

Але сталося так, що Северин випадково розвiдав, що вранцi, коли зазвичай не було такоi нагальноi роботи, через коридори кухнi можна було проникнути нагору до великоi, порожньоi в такий раннiй час зали, де на сценi вiдбувалися проби оркестру та сольних виступiв, розучування нових, модних пiсеньок.

Якщо обережно пробратися, то там, в закапелку за колоною, у напiвтемрявi, можна було спокiйно насолоджуватися доброю музикою i спiвом, залишаючись якийсь час непомiченим. Ех, шкода тiлько, що то були не виступи, а вправи, якi перiодично переривалися, аби потiм знову заграти з того самого мiсця.

Так минали днi, а Северин i далi залишався мийником посуду в «Брiстолi», i, зцiпивши зуби, зносив усе дошкульнiшi зачiпки пана Бронека. Северин уже знав, що пан Бронек доводився якимсь далеким родичем власнику «Брiстоля» пану Зарембському. І мабуть через той родинний зв’язок вони й мали такi подiбнi, тяжкi характери.