Батяр з Клепарова

– От i чудово! – без будь-яких емоцiй на обличчi голосно промовив пан Зарембський. – Виступ пiслязавтра, початок о сьомiй годинi. Завтра о дванадцятiй пополуднi ви зустрiнетеся на репетицii з моiм оркестром i пiдберете невеликий репертуар, три-чотири популярних пiснi, якi ви забажаете виконати. А о третiй годинi зустрiнетеся з моiм кравцем. Вiн пiдбере вам вбрання на виступ. Все зрозумiло?

Северин слухав з вiдкритим ротом i баранячим поглядом дивився на пана Зарембського.

– Я повторюю, все зрозумiло? – вже пiдвищеним тоном, нетерпляче перепитав пан Зарембський.

Северин розгублено закивав головою. Директор пiдiйшов до столу з чорними телефонами, зняв з одного слухавку i набрав потрiбний номер.

– День добрий! Попрошу пана Казiмежа до телефону! – І вже за хвилину: – Пане Казiмеж? День добрий! То Зарембський вас турбуе! Так, так. Дякую, дякую. І вам того ж бажаю! Пане Казiмеж, завтра до вас о третiй пополуднi пiдiйде пан, який називаеться Северин. А прiзвище мае… – Пан Зарембський прикрив слухавку долонею i звернувся до Северина: – Кажiть ваше прiзвище, швидше!

– Бабiй! – Збентежено вигукнув Северин.

– Бабiй! Так, Северин Бабiй. Так, то такий собi трохи батяр. Але не варто зайве хвилюватися! Хлопака вихований, чемний i поважний. І менi вiн сьогоднi дуже потрiбний. Отже, до дiла! Пане Казiмеж, дуже вас попрошу пiдiбрати йому вiдповiдне вбрання до виступу. Так, так, вiн вам усе необхiдне сам роз’яснить. Дуже вам дякую, пане Казiмеж! Всього вам найкращого! До побачення! – Пан Зарембський схилився над столом i щось записав на клаптику паперу.

 – Ось! Тут адреса ателье пана Казiмежа. То бiчна вiд вулицi Копернiка. Сподiваюся, знайдете. Там пiдберете собi все необхiдне до виступу. І чекаю вас завтра. Крiм того, ось, прошу взяти. – І пан Зарембський, витягнувши зi свого об’емного пуляреса пару банкнотiв, простягнув iх Севериновi. – Невеликий завдаток. Бажаю успiхiв! До побачення!

Северин незчувся, як опинився у коридорi. Оце так поворот у його долi! Вiн навiть не мiг повiрити, що все це вiдбувалося саме з ним.

Пiслязавтра – виступ на сценi «Брiстоля»! Нi, такого бути не може, до холери! Це щось неймовiрне! Це вiдбуваеться не з ним! Може, вiдмовитися? Втекти? Що його робити? А може, пiти та й напитися? І Северин мимовiльно розсмiявся, крокуючи коридорами «Брiстоля» до виходу.

Цiлiсiнький день, вiд самого ранку аж до моменту свого виходу на сцену, Северин почувався дуже зле. Весь день його нудило, хоча вiн майже нiчого не iв i не пив.