40 днів Муса-Дага

Цей безжальний наказ, що складався з кiлькох пунктiв, пiдписав спадкоемець мужнього Джелала, догiдливий Мустафа Абдул Халiл-бей.

Незважаючи на небезпеку, Багратян пройшовся базаром. Вузька, ранiше вшерть набита людьми вуличка була майже безлюдною, мала заляканий i насуплений вигляд. Вiрменськi купцi, хоч депортацiя тут ще не почалася, замкнули своi крамницi й як крiзь землю провалилися. Але i мусульманському населенню було несолодко. Перш нiж Османська iмперiя отримала за заподiяне вiрменам зло, вiдбулося раптове знецiнення турецьких паперових грошей.

З деякого часу купцi вимагали за товар тiльки золото та срiбло, чим засоромили цi цнотливi метали, якi вiдповiли негайним зникненням iз усiх ринкiв. Мудрагелi-економiсти в стамбульських мiнiстерствах давали плутанi пояснення з приводу цього загадкового i такого раптового знецiнення паперових грошей. Та й дотепер жоден премудрий економiст не збагнув, що грошовий обiг може залежати вiд того, як котуються суспiльством моральнi цiнностi.

Турки понуро тинялися Антiохiйським базаром, залитим помиями, заваленим смiттям, вiд чого ринок був схожий на нiчнi нетрi околицi.

Габрiель знайшов замкненими старовиннi ворота будинку Рiфата. Вiн довго стукав молотком у ковану мiддю дерев’яну арку – нiхто не вiдгукнувся. Отже, ага Рiфат Берекет ще не повернувся з поiздки в Анатолiю. Багратян знав: мета цiеi поiздки – органiзувати допомогу вiрменському народу, i все ж його засмутило, що вiн не застав одного свого батька.

Повернувшись додому, Габрiель вирiшив далi околиць Муса-Дага бiльше не виiжджати. Причиною такого рiшення став той чарiвно-заспокiйливий, вiдчайдушний вплив, який мала на нього (i що далi, то бiльше) гора. Коли вранцi чоловiк розчиняв вiкно i вiтався з горою, його незмiнно охоплювало урочисте здивування, зрозумiти яке вiн був не спроможний. Муса-Даг щогодини змiнював вигляд: то поставав щiльною, суцiльною масою, то крiзь пронизаний сонцем серпанок здавався величезною пухнастою грудкою.

Ця вiчна в своiх перетвореннях сутнiсть гори начебто додавала йому сил i мужностi в тому сум’яттi почуттiв i болiсних мiркувань, якi з моменту появи пастора Арама Товмасяна позбавили чоловiка сну. Але як тiльки вiн покидав покров Муса-Дага, то негайно втрачав мужнiсть про все це думати.

Тим часом уважнi рейди офiцера навколишнiми селами дали своi плоди.