Норма

Вона силомiць намагалася знайти рацiональне обгрунтування неньчиному вчинковi i хотiла бачити сумнiви, де iх не було. Скорiш за все природним поясненням була спроба Макса Ламберта наблизитися до неi.

Норма вiдкрила кришку маминого ноутбуку i вiдразу ii закрила. В комп’ютерi нiчого з ii молодостi бути не могло, i пошук був би просто копанням у минулому. Вона зберiгала фотоальбоми часiв юностi у шафi, а зараз полиця була порожньою. Нарештi, альбом знайшовся на нiчному столику, причому на ранiше заповнених сторiнках видiлялися порожнини.

Маргiт i сюди приспiла першою. За тiтчиним свiдченням, мама не залишила листа, i Норма повiрила, хоча тепер вона не розумiла, навiщо. Мама не розповiла Маргiт про свое звiльнення та нову роботу. Маргiт не знала власну сестру так, як Норма. Вона не змогла б шукати у правильному мiсцi, i Нормi почало здаватися, що тiтка супроводжувала апатичну племiнницю заради знищення доказiв, якi стосувалися Ламберта. Норма була близькою до того, щоб подзвонити iй та випитати про зниклi фотографii. Схопилася за трубку, але передумала, i поклала ii знову до сумки. У тiтки було право забрати деякi свiтлини, i гнiв був безпiдставним. На Маргiт був великий тягар, пов’язаний iз проведенням похорону та органiзацiею оренди квартири ще на червень та липень, аби не поспiшати iз ii звiльненням, та у жiнки було, де ночувати у разi Норминого бажання, щоб та пiдмiнила ii на довше.

Норма поклала комп’ютер у сумку разом iз знайденими на столi кодами доступу до банкiвських рахункiв, запалила нову цигарку i почала переглядати альбом.

Тiтка забрала свiтлини, на яких бiля мами були бабуся i сама вона, та залишила сумiснi фото Хелени й мами молодими та Хелени з ii дiтьми на руках. Марiон пiдлiтком була дуже схожа на свою матiр у молодостi. Божевiлля настигло мамину подругу пiзнiше. На фото у Хелени був прямий погляд та мила посмiшка. Норма перегорнула сторiнку, де виступила остання прогалина. Вона вже пiднялася, коли в очi кинулася фотографiя, де двi пари проводили радiсний лiтнiй день: тiтка та Рейо Росс дивилися в камеру, обпершись один на одного. Бiля них стояла молодша версiя чоловiка, котрого вона сьогоднi зустрiла, який оповив Хелену своiми руками. Пiд цим фото було моментальне фото, зроблене на «Полароiд». Там вже старiша версiя того самого чоловiка посмiхалася разом з Марiон i тримала на руках немовля. На зворотнiй сторонi звивистим почерком був написаний текст. Його написав Альвар. Вiн сам зробив фотографiю i просив маму невдовзi приiхати.