Норма

Норма вiдклала мамин ноутбук, бо знала, що весь завал смiття перукарнi вивалиться перед нею, як тiльки вона сяде за нього. Але все ж таки вона була задоволена, бо цей ящик залишився вiд мами i нiхто iнший туди не залазив, бо тiтка не знала маминого пароля «Елiзабет Сiддал».

Норма увiйшла на мамин електронний рахунок. Остання операцiя була покупкою у продуктовому магазинi за день до поiздки до Тайланду. Орендна плата за травень була зроблена ще до подорожi, i на рахунку залишилося двiстi п’ятдесят евро. Нормi нiщо не здалося дивним, едине, що вона зрозумiла, що окрiм плати за мамину весняну поiздку з нього вже мiсяцями не сплачувалися витрати кредитноi картки i до поiздки мама не знiмала великi суми грошей.

Норма спробувала порахувати. Розходи на поiздку перевищували мамину зарплатню. Невже вона взяла позику, про яку не розповiла дочцi? Данi банкiвського рахунку нi на що подiбне не вказували.

Історiя браузеру була почищена. Серед вiдправлених листiв були лише повiдомлення до Марiон, але вони були тiльки про заброньований час та робочi змiни.

Норма почала дослiджувати фейсбук-сторiнку перукарнi, на якiй мама була модератором пiд iменем Анiта Елiзабет.

Акаунт був створений весною, i вона користувалася ним лише для роботи, а всi друзi, за включенням Марiон, були клiентами. Норма запалила цигарку i мiркувала. Ще за декiлька годин до рейсу в Тайланд мама пiдтверджувала час для клiенток. Навiщо вона б це робила, коли планувала вкоротити собi життя?

Повiдомлення про непрочитанi листи дратували Норму i заважали ii роздумам.

Вона вiдключила Інтернет у комп’ютерi та у своему телефонi. Мама вже нiколи не буде онлайн, i за ii рослинами вже не треба було доглядати, вiд цього залишилася лише записка-нагадування на екранi.

Норма поставила фiалку на прилавок i сказала, що вона не вмiе доглядати за рослинами. Пiд ii опiкою вони просто помирають.

– Це квiти Анiти.

Флористка не чула про долю своеi постiйноi клiентки. Їй було лише вiдомо, що хтось стрибнув пiд потяг, коли вона була в подорожi на пiвдень, але не знала, що то була Анiта.

Жiнка присiла та зiтхнула. Норма почекала, давши iй час усвiдомити, що трапилося, а потiм представила увесь вмiст маминого балкону.

– Мамi було важливо посадити цей хвойний кущ на задньому дворi.

– Його ще можна пересаджувати, – вiдповiла флористка.

– Тодi посадiть його поки де-небудь.

Жiнка уважно подивилася на рослини: вони були рiдкiсними для цих широт.