Норма

Його мама, Хелмi, дожила до дев’яноста рокiв i за кавовим столиком ми розмiрковували, чи живий ще сам Антеро, i чи вiн ще в Америцi, бо на похоронах його не було. Тiтки Хелени почали пригадувати пригоди iз шюцкором[4 - Добровольча военiзована органiзацiя, яка iснувала у Фiнляндii в 1917–1944 роках.] i те, як пiд натиском зверху голова цього руху Карл Емiль Берг застрелився. Комунiсти слiдкували за ситуацiею i були в курсi всього. Хелмi не спала ночами, бо в Антеро була звичка вплутуватися в подiбнi справи.

Коли вiд нього прийшла листiвка пiсля самогубства Берга, камiнь упав з грудей жiнки.

Листiвка доводила, що ii син був в Америцi, а не вплутався у неприемностi у Фiнляндii. Говорячи про листiвку, тiтоньки Хелени нахилялися одна до одноi i шепотiлися, чи була це саме та листiвка.

Вирiзнити десятилiття було легко. Карл Емiль Берг застрелився в 1921 роцi. Того ж року Хелмi отримала вiд Антеро листiвку. У той самий час або трохи ранiше Ева мала бути зображена у Парижi, де була зроблена фотографiя. Я це зрозумiла, розмовляючи з арт-дилером Йоханссоном.

Портрет моiх бабусi з дiдусем пiд час прибирання впав на пiдлогу, i мене вiдправили полагодити рамку до майстернi торговця творами мистецтва Йоханссона, яка була поеднанням вiддiлу iз рамками та магазину старих товарiв. Щоб зайняти себе поки вiн працював, я отримала ящик зi старими фотографiями. На зображеннi з Евою мене спантеличило побачене там поеднання слiв «PC Paris», i я помiтила тi самi букви на багатьох фотографiях у коробцi. Йоханссон пояснив, що це вказувало на одну й ту саму досить вiдому друкарню, де були зробленi цi картки.

«Моделi, якi попадали на iхнi листiвки, не були аби хто», – сказав Йоханссон, i почав показувати пейзажi та розробленi для жiнок збiрки. Я вiдразу подумала, що Ева скорiш за все виграла якийсь конкурс краси, щоб попасти на цю листiвку. В купi були i побляклi картки, серед яких знову була одна з Евою. Йоханссон розповiв, що в той час тонувати фотографii могли лише в Парижi та Бельгii. Потрапити на фотокартку в Америцi було неможливо, бо у них були власнi зiрки кiно, яких також знiмали у тому старому свiтi. «Ручна праця, усi. Розфарбовування було жiночою роботою i багато хто з них отруiлися, коли обмочували пензля в ротi» – шепотiв Йоханссон.

03.06.2012

Встигли з Хеленою навигадувати Евi рiзноманiтнi пригоди. Ми були впевненi, що вона приймала участь у конкурсах краси, та намагалися зрозумiти, чи саме це здобуло ii сумнiвну репутацiю у будинку Наакка.