Крила. Поезії 1980–1990 років

Крила. Поезii 1980–1990 рокiв

Іван Федорович Драч

Іван Драч (нар. 1936 р.)?– вiдомий украiнський поет-шiстдесятник, громадсько-полiтичний дiяч, лауреат Нацiональноi премii Украiни iм. Т. Г. Шевченка, Герой Украiни. Протягом бiльш як п’яти десятирiч лiтературноi дiяльностi вiн видав багато збiрок поезiй, драматичних творiв, перекладiв, кiноповiстей. І. Драчевi притаманнi ерудицiя, вимогливий смак, масштабнiсть бачення художнього життя, проникливiсть i гострота характеристик, бездоганнiсть стилю. Його поезiя – це насамперед поезiя запитань, а не вiдповiдей, поезiя поставлених проблем, спроба достукатися до людини.

Іван Федорович Драч

Крила

Поезii 1980–1990 рокiв

© І. Ф. Драч, 2016

© І. С. Рябчий, упорядкування, 2016

© А. О. Ткаченко, передмова, 2016

© О. А. Гугалова, художне оформлення, 2016

«На рiвнi божих партитур…»

Духовно-мистецький феномен шiстдесятництва знайшов уже досить докладне висвiтлення, зокрема в працях панорамного та портретного характеру, що належать перу Івана Дзюби, Миколи Ільницького, Миколи Жулинського, Євгена Сверстюка, Леонiда Новиченка, Володимира Брюггена, В’ячеслава Брюховецького, Григорiя Клочека, Анатолiя Макарова, Володимира Моренця, Людмили Тарнашинськоi та iн. Тому обiйдемося тут стислим перелiком iсторичних, соцiокультурних, морально-психологiчних умов появи цього феномена: обпалене вiйною дитинство як етичний критерiй, пункт вiдлiку, повоенна вiдбудова, викриття культу особи Сталiна, «хрущовська вiдлига», початок науково-технiчноi революцii та вихiд людини в космос, успiхи атомноi енергетики та ранiше гнаних кiбернетики, генетики, що викликали нову хвилю вiри в науку (сцiентизму), опонування «фiзикiв» i «лiрикiв», iнакомислення, утвердження нацiональноi гiдностi та природного братерства народiв, опiр великодержавному шовiнiзму тощо.

У сферi власне мистецьких пошукiв – рiзка активiзацiя форми, вплив естетики модернiзму при одночасному взоруваннi й на класичну спадщину – вiд давнини до традицiй «розстрiляного вiдродження»; активне опанування i переплавлення здобуткiв свiтовоi культури, зокрема завдяки пожвавленню перекладацтва; звернення до iнших видiв мистецтва i спроби створення новiтнього мистецького синтезу, внутрiшня й зовнiшня iнтертекстуальнiсть та iнтерсемiотичнiсть.