Малиновий пелікан

Мое прiзвище Прокопович попiвське, декiлька поколiнь моiх предкiв аж до прадiда були священиками в селi Чiльдяево Самарськоi губернii, а дiд подався в бiльшовики i до арешту очолював Союз активних безбожникiв. Мати моя Полiна в дiвоцтвi Нечипоренко була з кубанських козакiв, а ii батько, себто мiй другий дiд, навпаки, воював з бiльшовиками i в двадцятому роцi був розстрiляний чекiстами.

– Так що, – кажу я Тимосi, – вiдносно мого еврейства ти влучив пальцем у небо.

– Нiчого подiбного, – вiдповiдае вiн, нiтрохи не знiтившись.

Коли у нього знайшли рак, вiн iздив лiкуватися до Ізраiлю. Повернувся пiд великим враженням. Захоплений. Я запитав, чи помiняв вiн свою думку про евреiв. Вiн запитав, з чого б це? Ну, все ж таки тебе евреi, як ти сам кажеш, гарно приймали i вилiкували.

– Мене, – заперечуе вiн, – лiкували не евреi, а iзраiльтяни, мужнi i достойнi люди, не лiберали. Менi iхня фiлософiя – око за око, зуб за зуб – припала до серця.

– А ти не захотiв там зостатися? – запитав я його.

– Не сподiвайся, – заперечив вiн. – Я людина тутешня. Расейського розливу. І я за Росiю буду боротися. До останнього подиху. Ви народ розорили, ви його принизили, ви його добиваете, але ми, патрiоти, все одно свое вiзьмемо.

Так вiн каже, але те, що вiн каже, взагалi не значить нiчого. До останнього подиху вiн колись обiцяв боротися за радянську владу, але боровся за неi виключно на закритих партiйних зборах, а коли вона впала, сховав свiй партбiлет подалi i якийсь час називав себе навiть демократом. Про демократизм свiй скоро забув, однак став стверджувати, що радянську владу, створену бiльшовиками (в пiдтекстi знову ж таки евреями), завжди ненавидiв, але особисто Сталiна обожнював i перiод його правлiння вважав i вважае часом блискучих перемог i iмперськоi могутностi, яка зусиллями його i його однодумцiв-патрiотiв неодмiнно буде вiдновлена.

Та сама маячня

На його словах, що вони, патрiоти, ще свое вiзьмуть, ми досягли шлагбаума – кордону нашого селища. Тут розiйшлися, як завжди, не прощаючись. Вiн пiшов назад, а я поiхав уперед. Я маю на увазi буквальний смисл, а не символiчний.