Малиновий пелікан

Одного злодюгу показово саджають, а другого…

Всi пам’ятають iсторiю з мiнiстром, який украв мiльярди i, не догодивши комусь у чомусь iншим (але не тим, що украв мiльярди), став фiгурантом великоi справи. Скiльки було радостi в нашому суспiльствi, що прагне кровi i справедливостi! Інтернет гудiв. Телеканали охоче показували, як колишнiй любимчик найверховнiшого начальника покiрно з’являеться на допити в слiдчий комiтет. Народ переживав радiсне хвилювання, що ось воно, розпочалася справжня вiйна з корупцiею, всi наввипередки припускали, який строк вiн отримае, сподiвалися, що немаленький, а оптимiсти передбачали навiть розстрiл.

І раптом все закiнчилося пшиком, справу тихцем закрили, екс-мiнiстр отримав нову посаду, не таку велику, як ранiше, але достатньо хлiбну, на тому все й завершилося.

Акуша нашу державу називае злодiйською i клептократичною, а головним злодiем, каже, е, я навiть боюсь сказати хто. І стверджуе, що ще рiк-два i держава розвалиться вiд корупцii. Я заперечую, що це нiсенiтниця, корупцiя у нас велика, але збитки вiд неi, як менi сказав один освiдомлений економiст, не бiльше двох вiдсоткiв вiд ВВП, це для такоi великоi i багатоi краiни нiщо.

– Два вiдсотки це нiщо, – каже Акуша, – але для того, щоб iх захистити, потрiбнi решта вiдсоткiв, яких ледь не вистачить до ста. Я кажу: як це так? Вiн каже: а ось так. Уяви, каже, собi, що ти голова держави, легiтимно обраний бiльшiстю народу. До того, як тебе вибрали, ти був чесним-пречесним, але коли в твоiх руках опинився ключик до всiеi казни держави, ти не втримався i з мiльярда мiльярдiв поцупив один.

– Всього-на-всього?

– Ну, якщо хочеш, сорок чи сто сорок мiльярдiв, не важливо, це все одно збиток для держави на тлi всiх iнших витрат мiзерний. Але якщо навiть один, вiн тягне за собою такi наслiдки, якi треба захищати усiею рештою бюджету краiни.

– Поясни, – кажу я йому.

– Пояснюю. Почнемо з того, що й один мiльярд неможливо поцупити одному, навiть якщо ти Най-Най.

Укравши, ти мусиш подiлитися з тими, хто допомiг тобi це зробити, чи дати iм також украсти, чи просунутися по службi, чи отримати за безцiнь скiлькись-то гектарiв дорогоi землi, чи виграти тендер на будiвництво чогось крупного, чи очолити нафтову компанiю, чи ще якось винагородити послужливого чоловiка. Все це робиться негласно, але суспiльство складаеться з дуже багатьох людей, i деякi з них, особливо з тих, кому нiчого не перепало, бувають уважнi i цiкавi.