На нашем сайте вы можете читать онлайн «Сто днів. Левіафан (збірник)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Сто днів. Левіафан (збірник)

Автор
Дата выхода
30 ноября 2016
Краткое содержание книги Сто днів. Левіафан (збірник), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Сто днів. Левіафан (збірник). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Йозеф Рот) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Йозеф Рот (1894, Броди, Галичина – 1939, Париж) – австрійський письменник і журналіст, один з найвизначніших німецькомовних авторів першої половини ХХ століття, чиї твори увійшли до скарбниці світової літератури. Більшість його романів екранізовано.
«Сто днів» (1935) – єдиний історичний твір письменника, де на тлі вбивчого безумства імператора Наполеона I подано разюче зображення трагедії малої людини, – а водночас і цілого покоління! – що беззастережно вірила в проголошені ідеали.
«Левіафан» (1940) – один з останніх творів Йозефа Рота, що вийшов друком уже після смерті автора й зображує нині втрачений світ єврейських громад Галичини та Східної Європи.
Сто днів. Левіафан (збірник) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Сто днів. Левіафан (збірник) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– Моi друзi, – почав iмператор, – товаришi моiх битв i перемог, свiдки мого щастя i нещастя…
Кiнь нашорошив вуха i ворушив тихенько переднiм копитом у такт словам iмператора.
Сонце стояло опiвднi, свiтило молодо й лагiдно.
Імператор насадив на голову капелюха i спiшився.
IX
Пiдiйшов до людей. Їхня любов пiдступила до нього з iхнiм вiддихом, потужно променилася з iхнiх облич, як сьогоднi сонце з небес, i йому раптом здалося, нiби так буде завжди. Тiеi митi iмператор бачив себе так, як бачили його шанувальники на тисячах портретiв, на тарiлках i ножах, на стiнах кiмнат, – уже як мiф i ще живого.
Довгi мiсяцi у вигнаннi iмператор тужив за цим народом. То був народ Францii, тож вiн знав його. Народ блискавично був готовий i любити, i ненавидiти. Був святковий i глузливий, легко захоплювався, його було важко переконати, вiн був гордий у злиднях, великодушний у щастi, довiрливий i легковажний у перемозi, озлоблений i мстивий серед лиха, грайливий i дитинний пiд час миру, нещадний i нездоланний у битвi, швидко розчаровувався, був водночас довiрливий i недовiрливий, забудькуватий i схильний легко примирятися завдяки гарному слову, завжди готовий до сп’янiння i неодмiнно залюблений у помiркованiсть.
Імператор уже не вiдчував недовiри. Люди обступили його. Кричали поблизу вiд нього: «Хай живе iмператор!» – коли вiн стояв помiж них, серед них, i здавалося, нiби люди, поки вiн стоiть серед них, прагнули довести йому: вони теж нiколи не забували, що вiн iхнiй iмператор.
Імператор обняв одного лiтнього унтер-офiцера. Той чоловiк мав похмуре, жовтувате, смiливе кiстляве обличчя, шпакуватi, обвислi й ретельно розчесанi вуса, був вищий вiд iмператора на цiлу голову, i, поки вони стояли обнявшись, здавалося, нiби iмператор вiддався пiд захист худого i кiстлявого ветерана. Унтер-офiцер схилив голову лiворуч, а оскiльки йому перешкоджали i власний зрiст та незграбнiсть, i невисока та опасиста постать iмператора, цей рух видавався трохи смiховинним, але дав змогу iмператоровi поцiлувати його в праву щоку.








