Одного разу на Дикому Сході

Увiрвався до кiмнати. А там полковник сидiв в одних кальсонах на лiжку, тримав у руках гiтару i з романтичним виразом обличчя щось спiвав, мабуть, про кохання. Зараз ошелешено вирячився на Чета. Той показав, щоб полковник мовчав. Повалив офiцера, зв’язав, засунув кляп до рота. Потiм забрав два парабелуми, нiмця прив’язав зi спини до себе. Вже йшов, коли побачив гiтару. Повернувся, узяв ii, покрутив у руках, бренькнув по струнах. Гiтара йому сподобалася. Прихопив iз собою, вийшов з хати i зiштовхнувся з двома солдатами, якi прийшлi змiнювати караул i не розумiли, куди подiлися iх товаришi.

Солдати дивилися на Чета, у якого за спиною був полковник, а в руках гiтара. Руки iхнi потягнулися до гвинтiвок. Чет пiдкинув гiтару вгору, вихопив парабелуми з-за поясу. Два пострiли. Солдати впали, встигнувши лише схопитися за гвинтiвки, а Чет же повернув пiстолети за пояс i пiдхопив гiтару, поки вона не впала. Побiг з трофеями до лiсу. У нiмцiв почалася тривога. Солдати вибiгали з хат, а Єрофеев поливав iх з кулемета, прикриваючи Чета, поки той не забiг за дерева. Потiм Андрiй вiдступив сам.

– Кидай гiтару! Кидай гiтару! – кричав Єрофеев, коли бiгли лiсом. Але Чет його не слухав, мiцно тримав музичний iнструмент, хоча з ним i важко було бiгти лiсом, а гiлки били по струнах, видаючи чудернацькi звуки. Позаду чутно було пострiли i крики нiмцiв. – Нам ще фронт переходити! Кидай!

Уже вночi плазували полем, на одному краю якого стояли нiмцi, а на другому – росiйська армiя. Єрофеев тягнув на собi полковника, а Чет – гiтару.

Інодi полем починав бiгати промiнь прожектора. Тодi зупинялися, застигали, втискуючись у землю. Чекали, поки прожектор пройде, i повзли далi.

– Пане полковнику, завдання виконане! Дозвольте передати полоненого! – доповiли вже в штабi полковника Шемаханського.

– Ну орли! Змогли! Полковника! – Шемаханський аж пiдстрибував на мiсцi, коли загледiв Четiв трофей. – А це що у тебе?

– Гiтара.

– Де взяв?

– У нiмцiв. Сподобалася. Так грае красиво!

– От, Загорулько! За це я тебе i люблю! Що розумiеш ти красу! Молодець! – Полковник пiдбiг до Чета i мiцно його обiйняв.

 – Георгiя тобi не поверну, але вiд покарання звiльняю.

– Радий старатися! – тупнув Чет. – Георгiя я ще зароблю!

– Ось у цьому я не сумнiваюся, – кивнув Шемаханський.

– І заробив же! – це Єрофеев уже в хатi розповiдав про подвиги товариша комiсару. Налив собi та Лiберману спирту з фляги. – Аж два Георгiя заробив! Один за те, що ми великий наступ нiмцiв зупинили.