На нашем сайте вы можете читать онлайн «Одного разу на Дикому Сході». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Одного разу на Дикому Сході

Автор
Дата выхода
02 декабря 2016
Краткое содержание книги Одного разу на Дикому Сході, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Одного разу на Дикому Сході. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Владислав Івченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Владислав Івченко (нар. 1976 р.) – український журналіст і письменник, автор кількох повістей та оповідань, неодноразовий лауреат міжнародної преміі «Коронація слова».
Роман «Одного разу на Дикому Сході» написаний, за визначенням самого автора, у жанрі українського вестерну. Події розгортаються в Україні під час Громадянської війни. За великими скарбами, які заховані у палаці барона фон Шпіла біля села Шпилівка, що під Охтиркою, починається справжнє полювання. Їх хочуть отримати і червоні, й білі. Здається, здобич уже поруч, але раптом виявляється, що палац барона охороняє чудовисько – величезний і могутній Голем, штучна людина, велетень, зроблений за допомогою ворожіння та кабали віденськими рабинами і проданий за великі гроші фон Шпілу. На честь господаря чудовисько називають Шпилем. Він шість метрів заввишки, йому не завдають шкоди кулі і снаряди, не кажучи вже про холодну зброю. Але є в нього слабке місце – він закохується…
Одного разу на Дикому Сході читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Одного разу на Дикому Сході без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Вiн думав, що потрапить на красиву та героiчну вiйну, стане героем, якому будуть присвяченi першi шпальти газет. Вiн у подробицях уявляв кожен свiй подвиг на передовiй, i подвигiв тих було багато. Прийшов до золотопогонникiв, до бiлих, бо ж сам був iз дворянського, нехай i збiднiлого, роду. Та замiсть подвигiв його вiдправили пiдносити снаряди на батарею, бо анi стрiляти, анi рубатися на шаблях вiн не вмiв. Вiн хотiв навчитися, дуже хотiв. Але в першому ж бою батарею посiкли червонi, якi напали на неi з тилу, хитрим, варварським маневром, якого нiхто не чекав.
– Нумо припини, сучий сину! Бери лопату та копай! – пiдбiг до хлопця Жникiн i вдарив його носаком у бiк.
– Дядьку, пощадiть! Дядьку, помилуйте! Не хочу вмирати! Пощадiть! – Хлопець бився в iстерицi, все цiлував i цiлував чоботи трохи ошелешеного Жникiна, який засумнiвався лише на мить. А потiм стиснув зуби. Бо знав, що свiтова революцiя не для слабкодухих, ii не зробиш у бiлих рукавичках i треба бути готовим до кровi.
– Нумо припини! – вiдкинув хлопця ногою, наче кошеня.
Ударив носаком, потiм кулаками, ще i ще. Хлопець закричав i ось уже копав разом з усiма. Чорну, розкiшну землю, що швидко сiрiла на щедрому степовому сонцi та вiтрi.
Шiсть чорних дiрок у пожовклiй травi, шiсть очей, якими смерть дивилася на своi майбутнi жертви. Шiсть, бо Мiра ями собi не копала.
– А ти чого не копаеш? – помiтив Жникiн i вмить роздратувався. – Думаеш, як панна, так i могилу тобi мусять iншi копати? Все життя кров народну пила, палець об палець не вдарила i в останню мить попрацювати не хочеш, сучко! Нумо копай! – матрос жбурнув ногою лопату до Мiри.





