Одного разу на Дикому Сході

Зненацька пролунали пострiли, такi влучнi, що всi дезертири, один за одним, попадали з коней, наче перестиглi яблука на вiтрi. Останнiй докотився по землi майже до нiг Єрофеева. Комполку здивовано озирнувся. Побачив на сусiдньому горбочку вершника з гвинтiвкою. Вершник з’iхав униз.

– Привiт, Андрюхо! – сказав несподiваний рятувальник. Єрофеев придивився i впiзнав Чета.

– Чете, ти! Друже, як ти тут опинився?

– Та повз проiздив. Бачу – вбивають.

Придивився – тебе. Дай, думаю, втручуся, хороша ж людина!

– Братуха! – Єрофеев побiг до Чета, той зiстрибнув з коня, обiймалися, цiлувалися. – Ну ти вчасно! Думав, що все, гаплик менi! Спiкся Андрюха Єрофеев! І ганебно ж як! Вiд якихось дезертирiв загинути! А тут ти! Ну що, брате, ходiмо разом революцiю робити! – сказав Єрофеев i поплескав товариша по плечу.

– Куди? – здивувався Чет.

– Революцiю! Воювати за всесвiтне братство! Комунiзм! – аж закричав Єрофеев.

 – Ходiмо! Нам такi бiйцi ой як потрiбнi!

– Та нi, в мене хутiр, – закрутив головою Чет.

– Який хутiр, Чете? Звiдки в тебе хутiр? – здивувався комполку.

– Та так, пригрiла жiночка одна.

– Тьху, жiночка! Тут такi справи робляться, а ти – жiночка! Тут свiтова революцiя! Ми iсторiю робимо! Точнiше, закiнчуемо! Бо як установимо комунiзм, то не буде бiльше iсторii, а тiльки щастя! Суцiльне, для всiх щастя! А ти – хутiр, хутiр! Поiхали зi мною! Революцii такi бiйцi, як ти, конче потрiбнi! З такими бiйцями ми хоч кого переможемо! І ти заднiх не пастимеш! Це ранiше ти мужик був, нiхто! А тепер ти командиром можеш стати.

Я он – комполку! І ти станеш! Бо ж боець добрий, досвiд маеш! – Єрофеев ще раз обiйняв Чета. – Ходiмо!

– Та нi.

– Як нi? Чете, ти ж наша людина! Сирота, з селян! Ти ж у перших лавах боротьби мусиш бути! За справедливiсть i всесвiтне щастя робочих та селян воювати! Революцiя ж! Рiвнiсть, братерство! Дивовижна штука! Поiхали!

– Андрiю, та менi i вдома добре.

Не хочу.

– Ти, мабуть, не розумiеш! Це ж комунiзм! Це ж як рай, тiльки для трудящих! Це ж для нас! Невже до раю не хочеш?

– Нi. Хiба менi до раю можна? – здивувався Чет. – Я людей вбивав.