Одного разу на Дикому Сході

І швидко, – сказала вона тихо, але так впевнено, що корнет почав таки роздягатися. А Мiра роздягла щойно вбитого бандита. Кинула Соловейчику, який вже стояв в однiй бiлизнi, бандитськi лахи.

– Тепер одягайтеся.

– Навiщо? – спитав корнет, але обпiкся поглядом Мiри i почав кивати головою i поспiхом натягувати одяг убитого «вовчика». Мiра обережно визирнула з вагона. Побачила, що уздовж потяга iхав вершник. Молодий хлопець зi скривавленою шаблею. Так сп’янiв вiд кровi, що навiть не грабував, а iхав уздовж ешелону та волав.

Мiра визирнула i махнула йому рукою. Хлопець помiтив ii, поставив коня дибки, зупинився бiля дверей вагона. Мiра пiдморгнула, провела язиком по губах. Поманила пальчиком, щоб «вовчик» iшов до неi. Хлопець не вагався, стрибнув у вагон прямо з коня.

– Яка краля! – вiн поспiшав до Мiри, шаблю кинув, розстебнув на ходу штани. Пострiл. Куля продiрявила лоб. Бандит упав. У тамбур перелякано визирнув Соловейчик, який почувався дуже нiяково у бандитському одязi.

– Корнете, сiдайте на коня, – наказала Мiра.

 – Я кинусь через сiдло. Їдьте вiд потяга наче зi здобиччю. Зрозумiли?

Корнет перелякано кивнув, але видно, що вiд шоку мало що розумiв.

– На коня, – повторила Мiра. – Потiм iдеш вiд потяга. Не поспiшаеш, наче зi здобиччю. Вперед!

Мiра дала корнету ляпаса, щоб хоч трохи отямився. Соловейчик боязко визирнув з вагона i тут же сховався.

– Там «вовчики»!

– На коня або пристрелю, – сказала Мiра i наставила на корнета револьвер.

– Що?

– Швидко! – виштовхнула його з вагона.

Корнет вивалився, впав на землю, пiдхопився. На нього нiхто не звертав уваги, навколо була метушня, бандити поспiшали, бо скоро мiг прийти панцерний потяг. Соловейчик схопив коня за вуздечку, всiвся у сiдлi, перелякано озирнувся, пiд’iхав до дверей вагона, звiдки вистрибнула Мiра i лягла поперек сiдла.

– Поiхали, чого стоiш! – зашипiла корнету. Той нагнав коня i поiхав геть вiд потяга.

Кiлька бандитiв тiльки тодi звернули увагу на корнета, коли вiн був уже на вiдстанi пiвсотнi метрiв.

– Стiй! Ти куди? Хто це? Стiй!

Соловейчик пришпорив коня. Бандити кинулися навздогiн. Потроху наближалися. Корнет щосили гнав коня, але йому з двома людьми було важко.

– Мiро, бандити наближаються! – перелякано зашепотiв Соловейчик, в якого похолола спина, наче вкрившись льодом.

– Я бачу, – Мiра вже вихопила револьвер i прицiлилася. Далi пострiли. Бандити почали гепатися з коней. Один за одним, з однаковими, наче фабричними, дiрками у лобi.