На заробітки до Італії

– Добридень, – простягуе руку Наталi, щоб привiтатися. – Перед тим, як ми пройдемо, щоб ви розпiзнали чоловiка, хочу зауважити, що, можливо, це не ваш чоловiк. Зараз ми разом у всьому розберемося. І ще хочу сказати, що менi дуже боляче i прикро вiд того, що ми не змогли нiчим допомогти. Коли лiкарi швидкоi допомоги прибули на мiсце, чоловiк уже був мертвий.

Вони йшли по коридору, який здавався Наталi дуже довгим i таким, що нiколи не закiнчиться. Лiкар з сумними очима практично констатував смерть пацiента, але для неi то була чиясь iсторiя.

Вона й досi не усвiдомлювала, що все це сталося з нею. Що то вона зараз знаходиться в лiкарнi, щоб опiзнати тiло свого чоловiка. У напiвсвiдомому станi вона йде слiдом за лiкарем, не взмозi вимовити нi слова. Тiльки в той момент, коли зайшли в палату, жiнка зупиняеться.

– Лiкарю, менi потрiбно двi хвилини.

– Звичайно, я вас розумiю.

Тiло накрите бiлою простинею. Вона розумiе, що ситуацiю не можна змiнити, але до останньоi митi чекае, що щось змiниться.

Їй здаеться, що вона спить i бачить поганий сон. І от зараз прокинеться i все це зникне. Але час проходить i нiчого не змiнюеться.

– Я готова, – вона кивае головою. Лiкар вiдхиляе простиню. Крик вириваеться з грудей Наталi.

– Це мiй чоловiк Сергiй, – слова застрягли в горлi. Голова йде обертом. Земля йде з-пiд нiг. Лiкар пiдхоплюе Наталю пiд руку, не даючи можливостi впасти на тiло чоловiка. Вiн був готовий до того, що ця жiнка втратить свiдомiсть. Дуже вже тендiтною i блiдою вона йому здалася в той момент.

Скiльки горя i болю може витримати людське серце- Скiльки страждань i слiз може перенести людська душа- Наталя не може дати вiдповiдi на цi запитання. Їi серце закам'янiло ще тодi в лiкарнi, в той момент, коли вона побачила обличчя свого Сергiя – блiде i мертве. Вiд тих пiр ii серце не може вiдчувати нiчого. Душа ii померла разом з чоловiком. Вона не розумiе, як пережила цi останнi днi. Ледь пригадуе день поховання. Друзi, родичi…слова пiдтримки i спiвчуття.

Але iй цього всього не потрiбно. Нiхто i нiколи не поверне для неi Сергiя. Нiякi слова не взмозi заповнити пустоту в ii душi. Нiчиi сльози не омиють серце вiд болю втрати. Вона навiть не плакала. Можливо iз-за того, що лiкар зробив укол заспокiйливого- А можливо, вiд того, що не було слiз в очах. Вона виплакала всi сльози за тi два днi, що передували погребiнню.

Пройшов усього-на-всього тиждень з того щасливого ранку, коли Наталя милувалася сонцем.