Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей

Вiн довго мовчить, усе в собi ховае, все тримае пiд контролем, а потiм пiде i на хуй когось зарубае. Бо вiн – мужик! Так що, пойняв? Мовчи, сука, бо ти мужик!

Я не втримався. Написав роман. Написав усього за пiвтора мiсяцi. «Девочкi, наверно, я пiдарас, да?»

Хоча й не думав його писати. Пiсля Нового року мав займатися iншим романом, який вже пообiцяв одному видавництву. Проте коли сiв його правити i редагувати, то не змiг написати жодного рядка. Адже останнi два роки мого життя – суцiльний внутрiшнiй дiалог iз колишньою дружиною та моiми дiтьми, з якими вона не дае менi бачитись, мотивуючи тим, що «папа сошел с ума», «папа улетел на другую планету», «папу забралi демони», «у папи iзменiлся нос i рот i, вапще, человека, за которого я виходiла замуж, больше нет!»

Десятки, сотнi разiв я намагався пробитися до ii розуму, до ii свiдомостi, робив спроби нормалiзувати стосунки та вступити в дiалог.

Усе дарма. З того боку – суцiльнi погрози, шантаж, наклепи, брехня та лайка.

Тому й написав РОМАН – прагнучи розiбратися у причинах, якi призвели до того, що наша родина розпалася, дiти бiльше року не бачили власного батька, а дружина усiма доступними iй способами та можливостями змiшуе мене з лайном на сторiнках бульварних та гламурних видань, якi аж вищать вiд радостi, смакуючи подробицi того, як «це руде гiвно кинуло мать-героiню з п’ятьма дiтьми». За ii словами, вона «ставить соцiальний експеримент, наскiльки суспiльство готове захищати iнтереси матерi п’ятьох дiтей.

Бо я апрiорi недоторканна! Суспiльство буде на моему боцi, а якщо не на моему, то таке суспiльство не мае права на iснування, а така краiна не мае майбуття».

На початку нашого конфлiкту вона безапеляцiйно заявила, що «знищить мене», а на питання «що тобi це дасть?» вiдповiла, що у такий спосiб «поновить вищу справедливiсть, де жiнка-мати мае бути пiднесеною на суспiльний п’едестал!». – «А чоловiк?» – «А чоловiк – то так, хуйня, в прямому сенсi цього слова, сировинний додаток, який мае виконувати забаганки дiтей та iхньоi матерi.

А той, хто не згоден чи не справляеться, – теж хуйня, бо заслуговуе на загальну обструкцiю! Слабак i вапще гандон i пiдарас кончений».

Вона цiлком справилася зi своiм завданням. Мое життя перетворилося на суцiльне пекло: нинi я банкрот iз боргом понад 1 000 000 (один мiльйон) гривень; усе мое майно заарештовано; машини гниють на штрафмайданчиках.