На нашем сайте вы можете читать онлайн «Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей

Автор
Дата выхода
15 июня 2016
Краткое содержание книги Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Антін Мухарський) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Антін Мухарський – письменник, арт-куратор, галерист, телеведучий. Засновник Союзу Вольних Художників «Воля або смерть» та мистецької платформи «Український культурний фронт». Народився, живе та працює в Києві. Розлучений. Багатодітний батько.
Орест Лютий – професор антропології. Автор та художній керівник музичного проекту «Лагідна та Сувора українізація». Народився, живе та працює в м. Стрий. Неодружений.
Роман «РОЗРИВ» створено за всіма законами компілятивного жанру епохи постмодерну та сучасної української неогероїки. Будь-яке звинувачення авторів у розпалюванні міжнаціональної та міжконфесійної ворожнечі, фашизмі, расизмі, гомофобії є неприпустимим і свідчить про нестачу інтелекту та освіти, розумову обмеженість та тупість у адептів подібних звинувачень. Читання цього роману не рекомендовано людям, схильним до екстремізму, тероризму, побутового насильства, людям із нестійкою психікою, синдромом совкового дебілізму та проявами політичної шизофренії, дітям до 18 років, вагітним жінкам. Заборонено читання людям БЕЗ ПОЧУТТЯ ГУМОРУ!
Після прочитання цього попередження жодні претензії не приймаються.
Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Давалася взнаки велика кiлькiсть людиноподiбноi худоби з краiн Середньоi Азii, якi жерли ту тушонку з превеликим задоволенням, а потiм всiдалися перед наметами у кола на «кортах» i про щось там собi гомонiли на мовi Темучiна, чи то пак Чингiсхана, Тохтамиша й iнодi трошечки Ходжi Насреддiна, про що свiдчили лукавi погляди у бiк «белих братьев», що мучилися вiд запорiв i липневоi спеки, нiчим не гiршоi за ту, яка бувае в Самаркандi чи Кизилкумi десь у березнi-квiтнi, коли цвiте урюк.
Азiатiв було дуже багато. На три-чотири лiтаки з европейськоi частини СРСР було по десять авiалайнерiв з Душанбе, Улан-Уде чи Семiпалатiнска.
Три доби у таборi для новобранцiв, двi у дорозi, а до того ще два тижнi на перевалочному пунктi в Украiнi бiля Бiлоi Церкви, i це, зауважте, без жодноi можливостi прийняти душ чи отримати нелiмiтований доступ до води, щоб, як казав старшина Акiнфiев, «окунуть мудя». І ось о п’ятiй ранку радянську худобу вивантажують зi скотарських вагонiв, де замiсть туалету – вiчко у пiдлозi, й ведуть вулицями затишного прусського мiстечка Франкфурт-на-Одерi, в якому розташовано головний розподiльний пункт Групи радянських вiйськ у Нiмеччинi.
Нескiнченна колона голених голiв у червонозоряних пiлотках з мармизами, вкритими пилом, багнюкою, i вже не розбереш, де голова удмурта, киргиза, хлопкороба, гречкосiя, токаря другого розряду, семiнариста, ботанiка, фiлолога чи студента театрального iнституту iм.
Встае сонце. З вiконечок охайних фарбованих будиночкiв мовчки визирають молодi й не дуже обличчя нiмкень (нiмцi взагалi встають дуже рано).







