На нашем сайте вы можете читать онлайн «Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей

Автор
Дата выхода
15 июня 2016
Краткое содержание книги Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Антін Мухарський) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Антін Мухарський – письменник, арт-куратор, галерист, телеведучий. Засновник Союзу Вольних Художників «Воля або смерть» та мистецької платформи «Український культурний фронт». Народився, живе та працює в Києві. Розлучений. Багатодітний батько.
Орест Лютий – професор антропології. Автор та художній керівник музичного проекту «Лагідна та Сувора українізація». Народився, живе та працює в м. Стрий. Неодружений.
Роман «РОЗРИВ» створено за всіма законами компілятивного жанру епохи постмодерну та сучасної української неогероїки. Будь-яке звинувачення авторів у розпалюванні міжнаціональної та міжконфесійної ворожнечі, фашизмі, расизмі, гомофобії є неприпустимим і свідчить про нестачу інтелекту та освіти, розумову обмеженість та тупість у адептів подібних звинувачень. Читання цього роману не рекомендовано людям, схильним до екстремізму, тероризму, побутового насильства, людям із нестійкою психікою, синдромом совкового дебілізму та проявами політичної шизофренії, дітям до 18 років, вагітним жінкам. Заборонено читання людям БЕЗ ПОЧУТТЯ ГУМОРУ!
Після прочитання цього попередження жодні претензії не приймаються.
Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Натомiсть зайняли iхнi мiсця хохли-перевертнi, московськi запроданцi, повилазила нагору хижа, бандитського виду наволоч – всiлася у Верховнiй Радi, приймае якiсь закони, радиться, «мутiт», «решает»… Навiть Народний рух Украiни, що так славно виступив на початку дев’яностих, трiщить по швах, бо не здатнi й самi патрiоти домовитися мiж собою. І в цьому я бачу запоруку подальшоi запеклоi борнi мiж «дiйсно Украiною» i «псевдоУкраiною», або таким собi сурогатом УРСР, в який нас може знову потягнути уся та комуно-фашистська компартiйна зараза, нинi перефарбована на адептiв незалежностi (повбиралися у вишиванi сорочки й зi слiзьми на очах спiвають «Ще не вмерла…», прикладаючи праву руку до серця).
Ну, почали видавати книжки Стуса, Винниченка, Хвильового; згадали усiх, хто належав до когорти Розстрiляного вiдродження, вiдродили пам’ять про Курбаса, Крути й УНР. Почали майже потайки, але все ж говорити про Голодомор 1932–1933 рокiв. Із Захiдноi Украiни доходили звiстки, що то тут, то там на сiльрадах вивiсили жовто-блакитнi прапори.
Це вже потiм була перша «Червона рута», Брати Гадюкiни, Сестричка Вiка, Андрiй Миколайчук, потiм була «революцiя на гранiтi» й багатотисячнi мiтинги, «живий ланцюг» на день злуки УНР i ЗУНР, Янаевський путч (ми з моiм армiйським товаришем Шурою Бойком збирали пiд ялинами бiля Центральноi пошти цеглини – мали намiр скористатися ними проти танкiв, якщо б iх кинули на придушення «антинародних виступiв»).
На щастя, танкiв не трапилося, натомiсть впала до наших рук Незалежнiсть, i всi сп’янiли вiд щастя. Ходили, браталися, спiвали стрiлецьких та повстанських пiсень. А за мною в родинi так i закрiпилося прiзвисько «бандерiвець», хоча насправдi про Бандеру я знав мало – вiн був для мене радше уособленням спротиву советськiй системi, тому iмперському комуно-фашизму, що поховав мою державу й закатував мiльйони безневинних моiх землякiв.
Степан Бандера був найближчим, найдосяжнiшим, ще майже живим втiленням того незборимого украiнського Духу, який промовляв у менi. «Бо Бандера для комуняк i азiатiв як червона ганчiрка для бика! Бояться понад усе вiльноi, щасливоi та справдi незалежноi Украiни, бо як буде така Украiна, то не вiдродиться вже бiльше iмперiя!» – отак думав я собi у тi благословеннi часи.







