Сід

Мое незглибне горе,

О небо правее, розвiй i погаси,

І в груди змученi спочинок принеси!

У щастi iншоi свойого я шукаю.

Тi двое шлюбу ждуть – i я його жадаю.

Пошли ж, о господи, скорiш той день i мить, —

Чи сил менi додай страждати i терпiть!

Як до подружнього ввiйдуть вони покою, —

я розлучусь тодi iз мукою страшною,

Що серце путами залiзними взяла…

Та годi… Треба йти… Хiмена прибула —

Ачей розвагу я найду в розмовi з нею.

Сцена III

Граф, дон Дiего.

Граф

Король вас милiстю одзначув своею

І те даруе вам, що мав би я дiстать:

Ви принца будете кастiльського навчать.

За вихователя його особи ставши.

Дон Дiего

Не диво! Наш король сьогоднi, як i завше.

Належне сплачуе пiдданцям, що колись

Своiми вчинками для трону придались.

Граф

Високо королi поставленi над нами,

Та помилятися судилось iм так само.

Заслуги вмiючи колишнi пам’ятать,

Вони сьогоднiшнiх ладнi не помiчать.

Дон Дiего

Облишмо речi цi, як вас воно дратуе.

Чи гiдному король належну честь даруе,

Чи з ласки надав менi високий сан —

Коритись мусимо: вiн володар i пан.

Свое призначення я гордо буду нести,

Але й у вас теперь прошу ясноi честi:

Дочку ви маете – ii Родрiго мiй

Кохае, все життя ладен вiддати iй;

Дозвольте ж пiд вiнець iм пожаданий стати

І двi фамiлii достойнi поеднати.

Граф

Про iнше мрiяти тепер ваш мае син

І пари кращоi шукати буде вiн.

Коли отець його досяг такоi слави.

Учiть же принца ви – на те дано вам право

Як слiд народами своiми керувать,

Пошану у людей i пострах викликать.

Карати злочини, нагороджати добрих.

Навчайте ви його i подвигiв хоробрих,

І справи ратноi взiрцi йому явiть.

Нехай по-мужньому умiе вiн терпiть.

Хай бачить з прикладу суворого вояки,

Як цiлий день i нiч не сходити з кульбаки

І, по спочинковi у панцерi тяжкiм,

На ворога свого спадати, наче грiм,

І перемоги ждать од власноi правицi!

Дон Дiего

На зло заздросникам, усього вiн навчиться.

Коли життепис мiй уважно прочита.

Там славнi подвиги записано й лiта,

Там приклади дано, як пiдбивать народи.

Давати вiйську лад, чинить гучнi походи

І слави славноi на полi добувать!

Граф

Та навiч бачити – то краще, нiж читать,

І книги принцовi нiякоi не треба,

Як приклади живi вiн мае перед себе.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».