Руденька

Подумки складаеш ii психологiчний портрет. Заговорюеш до неi. Акуратно i грамотно, крок за кроком, вивiдуеш всi ii мрii, бажання… все, в чому вона боялася зiзнатися навiть собi. Витягаеш усе це з ii голови, а натомiсть вкладаеш в ii мозок те, що потрiбне тобi. Якщо в неi взагалi е мозок.

– Тобто ти наперед, ще до знайомства з дiвчиною, маеш щось на метi, розумiеш, що ти хочеш отримати на виходi, потiм розкладаеш по поличках ii мозок, забираеш всю потрiбну тобi iнформацiю i змушуеш повiрити в те, що ти единий у цьому свiтi, хто може здiйснити всi ii бажання i мрii?

– Десь так.

– І так можна з будь-ким?

– Ну, ти ж сама бачила, – вiн смiявся.

– То ти мене навчиш?

– Так.

– Але менi, у принципi, нiчого не потрiбно вiд людей. Я й так отримую все, що хочу. Навiщо це менi?

– Тому що ти не належиш до «масовки». Ти – iнша. Ти й сама знаеш, як спровокувати тi чи iншi ситуацii i досягти бажаного результату, але ти також повинна знати, як не стати жертвою такоi ситуацii.

Тобi дуже пощастило, Руденька. Для тебе це ще одна школа життя. Ти – частина команди.

– Менi приемно бути частиною вашоi команди, а не ii жертвою. – Я усмiхалася. – І я рада, що ти тодi причепився до мене в автобусi, який вiз нас до лiтака… хоча тодi я не надто зрадiла.

Моя позицiя була дуже проста: кiлькiсть зароблених або вкрадених грошей може зробити з чоловiка олiгарха, але кiлькiсть зароблених або вкрадених грошей не можуть перетворити олiгарха на чоловiка.

Чоловiк – або чоловiк, або нi. Третього не дано. Неважливо, як часто вiн даруе квiти, неважливо, скiльки коштують його подарунки, неважливо, скiльки гарних слiв вiн говорить. Важливо, якi вчинки вiн здiйснюе. А квiти, подарунки, слова i Мальдиви – це не вчинки. Це частина вiчноi гри, яка рано чи пiзно пiдходить до свого логiчного завершення… потiм з’являються новi гравцi, i все повторюеться. Як каже Петя i його друг Фредерiк Бегбеде, або Фредерiк Бегбеде i його друг Петя – кохання живе три роки. Цiлком з ним згодна. Але е кохання, яке живе завжди. Питання у вчинках. Я це знала. І Петя з Пiтбулем знали, звiдки менi це вiдомо. Так само, як знали й причину, чому я з ними…

Петя… Вiн надзвичайний… Надiйний друг… Чудовий психолог… Цiкава особистiсть… Людина-легенда… Мiй Старший Товариш… Петя Лiстерман… Вiн легко переконав мене замiнити сигарети круасанами з «Волконського». Вiн змусив мене полюбити рибну юшку.