Вибрані вірші

Вибранi вiршi

Ципрiан Норвiд

«Вибранi вiршi» Ципрiана Норвiда – добiрка, до якоi увiйшли однi з найвiдомiших поезiй автора***. Лiричний герой цих творiв вдаеться до самоаналiзу, розмiрковуе над долею рiдного народу. Переклад поезiй був здiйснений видатним украiнським митцем Дмитром Павличком.

Ципрiан Норвiд

Вибранi вiршi

(1821—1883)

САМОТНІСТЬ

Незрушна тишина – лиш поколише сiть

Павук, i за вiкном прошелестять тополi.

І легко дихати в цiм домi, як на полi,

Де гамiр не злiта думкам навперестрiть.

Немов стражденний раб, що вирвався з неволi,

Знов чуе до життя в погаслiм серцi хiть,

Так я почав красу мовчання розумiть,

Увiльнений з тортур докучливоi долi.

Допоки серце нас не може поеднать, —

Нi спiльних дум, анi ясних понять,

І слово мовиться нiкчемне i студене.

Даремно щедро так тече нектар питва:

Все муки – пiсня, смiх, розмова нежива;

Я лиш тодi живу, як думка вiльна в мене.

ПІСНЯ НАШОЇ ЗЕМЛІ

Et aux horions l'on verra qui a meilleur droit…[1 - І в битвi буде видно, хто мае бiльше право… (Франц.

    Жанна д’Арк

1

Де шибениця свiтиться остання,

Моя столиця там, мое страждання,

Мiй вiчний люд.

Вiд Сходу – мудрiсть брехень i темнота,

Карання канчуки i потрiск злота,

Трутизна й бруд.

На Захiд – знань олжа, в блискотне втеча,

І правди формалiзм, i порожнеча,

Й страшна пиха.

На Пiвнiч – еднiсть Заходу i Сходу,

На Пiвдень – сумнiви надiй, народу

Бiда лиха.

1

Отож, чи маю впасти пiд копита,

Закривши очi, нiби градом збита

Первотрава?

Чи маю вгору викидати плечi

До ледь зорi й не вiдати, до речi, —

Сон чи ява?

Я – на вулканi острiв; не мiмози

Збирають тут, а чорну кров i сльози,

Як виноград!..

Що випалить вогонь з мойого лона?

Куди сповзе? Де наша оборона? —

Я знати б рад!

З

Як духу ткань ти розiрвеш до краю,

Я, глупий слов’янин, тебе чекаю,

О Заходе!

З тобою, Сходе, ми вздримось, як згине

Остання совiсть – проголос людини

В твоiм огромi.

Мене полюбиш, Пiвдню! – любиш силу,

А Пiвнiч обмину я, мов могилу,

І встану сам.

Терпiння – моя власнiсть.

Сльози й болi.

Тому народам, що встають з неволi,

Братерство дам.

AERUMNARUM PLENUS[2 - Гiркоти повен (лат.). (Прим, перекладача).]

Чом я впадаю в настроi засмутнi,

Чи я спiвати б мав – чи свiт i час?..