Перли і свині

У сизих коридорах ренесансноi, красивим кораблем захололоi серед кiлькох вулиць багатоповерховоi будiвлi, в сiро-стальних сутiнках, я дивився у простiр, бачив, як Боб непорушно стримiв бiля правого плеча Абрахама Лi, коли до нього приходили цiлувати руку клани i кримiнальнi авторитети, забрьоханi у власних нечистотах совiстi мiнiстри, а також рiзнокалiбернi мери вошивих мiстечок i самозваних столиць. Абрахам Лi визначав i окреслював своiм плавним жестом, тягучим порухом руки, приеднуючи iхнiх коклюшних дiтей, iхнiх рахiтних довгоносих жiнок, iхнiх чоловiкiв в одну Велику Сiм’ю.

Сам Абрахам Лi не брав пожертви, тобто грошей, хоча справно перевiряв рахунки у банку, а також грошi в обiгу, чорний нал та офшори. Для цього йому слугувала Рита – це неземне створiння iз золотистим поглядом кавових очей, рожевим тiлом. Тиха i чиста, вона зникала i з’являлася у моему життi в анфiладах, здавалося, безкiнечних, нашоi резиденцii. Слiд вiддати належне Абрахаму Лi за затишок i чистоту будiвлi, де кожен перший – ба навiть так! – не знав, чим займаеться сусiд не лише по клозету, а й сусiд за столом; коханка у лiжку, а чоловiк не мав малинового поняття про дii своеi благовiрноi. Але на кожного збиралося досье. Не в комп’ютерi, а по старинцi: у течках брунатного кольору з глухими загнутими картонними краями. І цим теж займалася Рита, з дивовижними повними стегнами, тонкою талiею, висока i чиста. Що тiльки тодi не народжувалося в моiй головi, коли недосяжнiсть розбивала напругою повiтря у лампочцi. Я знав вельми значущий i запитальний погляд Абрахама Лi, де наче в попелi жеврiв попереджальний знак: займайся, котику, своею справою. Головне те, що матерiалiзованим големом стояв перед очима, моiми i Рити, Аскарид Боб. Як на пiдтвердження: сонний день, здаеться, квiтень, ще холодний, але багато сонця. Я два днi потайки никаю коридором, але не бачу анi Аскарида Боба, анi Рити. Весна втягуеться у своi права, розтриножуючи прищi, наганяючи соками залози, задираючи статевi органи i просто органи до високого столичного неба, вже пiдiгрiтого доброю порцiею смогу – гулом, ляскотом, iстерикою накопичувалися, розбивалися мiльйони голосiв у нарiжках велетенського кам’яного мiшка. Я втратив сон. Це так несподiвано, наче справдi бiлий ангел пiднявся у небо i вибухнув тисячами зiрок… Червонi ранки, кокаiн, шампанське, сигарети, проститутки.