Перли і свині

Запах ii поту, важкого i тягучого, запах ii парфумiв, а потiм удар губ об моi, язик, що розсувае губи i вриваеться до тебе, коли ти ще зовсiм не розумiеш, перелякано чiпляючись за звичний свiт. Вона розсунула пiджак, червоний, з чорними оторочками, що ще бiльше видiляли краi грудей – бiлi корiнцi айсбергiв. Рита щось швидко заговорила, голова пропала на мить, вона присiла на одне колiно, i штани злетiли у мене до колiн. Знову ii дивовижнi очi з трунком всезнайства i вседозволеностi, з покiрною тваринячою iскрою.

За спиною розгортався клекiтливий крик Абрахама Лi. Я розвiв ii пiджак, вивiльнивши груди, бiлi i тугi, з червоними, майже малиновими сосками, маленькими i задертими догори. Я несподiвано застиг на мiсцi i дивився, просто дивуючись чуду природи, так, наче вперше бачив оголенi жiночi груди. Вона мене не зрозумiла. Власне до цiеi хвилини, до цiеi митi я мислив логiчно, логiчно пропускав iнформацiю, i все навколишне було для мене полем з неживих i живих предметiв. Але ii подих, запах ii грудей, молочна свiжiсть – так вiйнуло на мене чистим запахом, що його хотiлося проковтнути. Дивне i солодке вiдчуття буденностi. Це мало нагадувало секс у його первiсному розумiннi. Я побачив, як у неi зволожилися очi, а у вигнутих догори кутиках рота з’явилася слина, наче те, чим ми займалися, мало ще якийсь тiльки iй вiдомий змiст. Очi у неi завжди золотистi, а зараз iх затягло перламутровим туманом. Вона, як не дивно, не вiдчувала страху, i спина ii пiд моiми долонями стала м’якою, розслабилася i прогнулася назад. Вона вiддалася не менi, а тому, що жадiбно смоктало ii, пестило ii пустопорожнiми ночами i довгими полуднями у розарii Абрахама Лi. Так, це мало нагадувало секс: це був бунт проти чогось такого, що ми не могли вимовити вголос. Але воно сталося. Ми лежали на купi ганчiр’я, вiдсапувалися, i нашими поглядами пливло безкiнечно сине небо. Було болiсно i радiсно водночас, принаймнi менi. Я лежав пiд пекучим сонцем, розглядаючи предмети, я побачив шматок броньованого кабелю, рука потягнулася до нього, а пальцi стиснули теплу свинцеву оболонку. Рита перехопила мою руку, i ii гнучкi пальцi обплелися навколо зап’ястя. І тут мiй мобiльник зрадливо запищав. Я глянув – дзвонив Мусiй.

– Я тут дещо нарив, старий! – глухий голос з Америки.

У небi кольору сардонiксу тремтiли зiрки, наче задки шершнiв над високою стеблиною велетенськоi красивоi квiтки; вечiр переходив у нiч, проковтнувши предмети, невловимi риси цього свiту.