Перли і свині

Мусiй налив собi рiвно пiвсклянки i сказав:

– Ну так слухайте, i ми тобi його зробимо, нашого верховного…

Що собою являв Абрахам Лi? Для мне особисто те, що й очiкувалося: завзятий авантюрист, якого не лякало анi життя, анi смерть, а хвилював лише успiх, що вiн його заклав собi в голову, видно, з самого дитинства. А для решти – нiчого особливого. Для преси ця iнформацii мала абиякий iнтерес, власне, до того дня, коли Абрахам Лi ступив на обiтовану землю мiста Одеси. Наша держава завжди гостинно приймала подiбних гiбридiв, i не тому, що полюбляла читати iноземну класику.

Абрахам Лi, вiрнiше Амбруозi Сiнонга, студент Йоганнесбурзького унiверситету, якого вiдраховано з третього курсу за нестандартнi статевi стосунки з викладачем нiмецькоi мови. Викладача звали Олiб Олiбом, син котрого переховувався вiд Інтерполу за перевезення чорноi полунички у Захiдну Європу та Сполученi Штати. З пiвроку вiн тинявся дикими i проiденими корозiею злиднiв кварталами Йоганнесбурга, тодi ще пiд владою бiлих. Його бачили в районах гей-кварталiв для чорних, що кишiли щурами i вошами, СНІДом, як iрландським грипом. Цi квартали буцiмто нiчого не значили, були викресленi з карти людського iснування. Навiть расистська полiтика ПАР не торкнулася iх, такими-от вони виявилися непотрiбними. Але вiн вижив. Вiн, потинявшись, вiрнiше попуширувавши травичкою i паскудним кокаiном, заразившись лихоманкою, упав на розпечений асфальт Йоганнесбурга з однiею думкою, що це ще не кiнець; коли очуняв у великiй свiтлiй кiмнатi з круглою люстрою, котра нагадувала потойбiчне сонце чи ще якусь там муру, вiн побачив себе в оточеннi шоколадних, синiх, чорних, як гуталiн, облич, серед яких зрiдка непристойно виглядало бiле обличчя. Але саме цим непристойним бiлим обличчям Амбруозi Сiнонга був зобов’язаний своiм життям. З унiверситету-то його випирали його ж одноплемiнники, якi тiльки рокiв два тому замiнили спис на авторучку, обламали хвоста та злiзли з дерева. Так вiн потрапив у таемне Братство незрозумiлого вiросповiдання, але з усiма атрибутами Ветхого, Нового Завiтiв, кабали i зороастризму. Керував цiею конторою колишнiй нацист, сiмдесятилiтнiй вiрменин Серго Серунян, а вiрнiше, Серж Серапруа чи ще щось у цьому родi. Амбруозi оклигував, помалу вiдвiдуючи збори, i клеiв якiсь картонки, дивно схожi на обкладинки паспортiв i перепусток. І взагалi це нагадувало пiдозрiлому i кмiтливому колишньому студенту заготовки для документiв.