Перли і свині

Але Амбруозi Сiнонга мовчав, як вiрний комунiст, чим дуже здивував кубинську спецслужбу. Хоча таемниця була проста: учитель закопав алмази пiд деревом i не пам’ятав, де вони i де те дерево. Але що б вiн не говорив, йому нiхто не вiрив. Так вiн потрапив в ангольську тюрму, маленьку копiю советського ГУЛАГу.

Наша земля проклята расизмом. Демон расизму живе на Пiвнiчному полюсi i серед папуасiв. Расизм чорний, жовтий, червоний, бiлий. Це найдосконалiша i найпотворнiша вигадка людини, що пiдписала пакт з нечистим.

Папуаси ненавидiли високих соплемiнникiв, японцi – китайцiв, iндiанцi – iнших iндiанцiв, араби – евреiв, евреi – арабiв, нiмцi – англiйцiв… Саме це вiдчув на своiй шкiрi – всi виверти iсторii, всi катаклiзми, i що рух iсторii завдячив расизму – Амбруозi Сiнонга. Його не рятував прудкий розум, його не рятувало знання людськоi психологii, його не рятувало умiння пiдробляти документи i просто забивати баки митникам i полiцейським чиновникам. Колiр шкiри, як прiзвище чи мiсце реестрацii, Амбруозi Сiнонга змiнити не змiг. Але його розум був надто практичним. Недарма вiн виростав серед канiбалiв, а потiм у Преторii, де гнучкiсть розуму або спричиняла неприемностi, або приносила вiдчутну допомогу. Тюрма навчила його ще iншого…

Його вiдразу направили у блок неблагонадiйних. У передбаннику у нього вилучили картку з особистою справою на прiзвище та iм’я Абрахама Лi. Це iм’я вiн носитиме уперто, iз забобонною святiстю первiсного чоловiка. Можна сказати, що Абрахаму Лi поталанило, – вiн не потрапив до кримiнальникiв з iхнiми «пiтушатнями».

У барацi на сто тридцять чоловiк утримувалося двiстi п’ятдесят. Чорнi жирнi трупнi мухи, що налiтали iз сусiдського звалища, висiли чорними попонами, ворушилися зелено-чорним покривалом на сонцi. Пiвбараку хворiло на СНІД, сифiлiс, гонорею, заразнi iнфекцiйнi хвороби. Казармене начальство боролося лише з тифом, чумою i малярiею. Бракувало води i вистачало наркотикiв. Злочинцi у п’ятницю влаштовували дикi оргii. Мiсцевi «пiвнi» iм обридали. Обдовбавшись екстезi та «спiдом», вони витягували чергову жертву з боку полiтичних i скопом гвалтували. На ранок, якщо нещасний лишався живим, його повертали напiвтеплого, а нi, то труп пiдкидали на бiк, де жили пасивнi гомосексуалiсти – здебiльше «опущенi», що складалися з бiлих та жовтих. Тут вiн визначив ще один рушiй, до якого не придивлявся, це секс. Секс i грошi. І релiгiя. Головне, це треба об’еднати. І тодi не буде цiни.