Артишоки

Артишоки

Олена Пчiлка

ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1

«Артишоки» Олени Пчiлки – соцiально-психологiчне оповiдання, в центрi якого – проблема зубожiння дворянства, iхне жалюгiдне прагнення лише до матерiального блага у свiтi, де навiть любов стала предметом торгiв***. Перу авторки належить низка iнших творiв, серед яких «Сосонка», «Свiтло добра й любовi», «Снiгова баба», «Соловйовий спiв», тощо. Олена Пчiлка (справжне iм’я Ольга Петрiвна Косач) – мати видатноi украiнськоi письменницi Лесi Украiнки, талановитий прозаiк та поетеса, авторка численних творiв для дiтей.

Олена Пчiлка

Артишоки

Ви знаете, що таке артишоки? Якi вони?

Спробуйте, мiй провiнцiальний друже, попитать отак скiлькох ваших знайомих, то ви побачите цiкаву рiч: нi один з них не признаеться, що вiн не знае i не бачив на своему вiку артишокiв. А чому б, здаеться, i не признатись?.. Ну, отже! Не признаеться… Почне говорити щось невиразне, говоритиме з мiною похмурою, зморщивши брови, одначе пiк, мовби вiн тую овоч iв.

Через що ж се так ведеться? Через те, здаеться менi, що i той, хто не Личин артишокiв, з певнiстю знае одно: що артишоки якась панська рiч. Ну, то як же таки признатись, що навiть i тямку про неi не маеш, коли навiть Меджi згадуе про сю потраву, подавану в ii аристократичнiй господi!..

Отже, послухайте, що було з оцими самими артишоками в однiй, теж панськiй, господi.

Одначе перше треба вам знати, яка то була господа i якi то були пани. Господа була сiльська, але суто панська, i була вона дуже гарна, поки фортуна – ота панi над нами – не справила ii властителям, панам Свойським, лихого жарту, дуже похожого на руйнацiю всього маетку: ще татко панi Свойськоi заставив його в земельному банку, а муж панi ще облагородив маеток, перезастановивши його в дворянському банку. Правда, пiсля сiеi операцii дом панiв Свойських справдi бiльше облагородився: пан покрив його залiзною покрiвлею i дав зверху дуже штучнi комини, а панi купила новi коври i, для нового камiна в свiтлицi, дуже штучний бронзовий годинник з середньовiковими лицарями i з генiем часу на вершку.

Одначе той генiй щось-то не дуже поблагословив оселю панiв Свойських, вона ще бiльше опускалась: будинок облупився самим непанським способом[1 - Про стайнi вже й говорить нiчого!].