Я (Романтика)

Та, на жаль, в кiмнатах ви застали тiльки дружину мойого героя – Марфу Галактiонiвну (партiйна кличка – «товаришка Галакта»). Марфа Галактiонiвна теж надзвичайно симпатична женщина i теж цiлком вiдповiдае прогресивним прагненням Івана Івановича (до речi, партiйна кличка «Жан»). Вона, наприклад, нiколи не манiкюрить нiгтiв i тiльки в останнiй час (i то зрiдка) трошки манiкюрить… для здоров’я («для гiгiени», як говорить товаришка Галактика). Одягаеться вона дуже просто, хоч i з смаком, i у всякому разi багато дешевше т.

зв. непманок. Вона не худа i не гладка, а, просто кажучи, середнього зросту та з деяким нахилом до повноти, ii чорне волосся i тепер пiдстрижене, але з таким похвальним розрахунком, щоб на партзiбраннi ii можна було назвати товаришкою Галактою, а дома – Марфою Галактiонiвною. Словом, дружина Івана Івановича – зразковий тип дружини нового побуту. Правда, вона трохи хитрiша за свого чоловiка, але це питання треба, очевидно, розглядати як момент чисто бiологiчного порядку, що виникае незалежно вiд соцiальних пертурбацiй. .

Марфа Галактiонiвна дуже любить читати Ленiна й Маркса. Але iнодi вона сiдае читати Ленiна й Маркса, а рука тягнеться за Мопассаном. Це бувае тодi, коли в кiмнату влетить такий симпатичний, але зовсiм не пiдпорядкований монументально-реалiстичнiй теорii весняний вiтерець i почне валяти дурня в ii декольте. Але й тодi товаришка Галакта умiе себе тримати в руках: вона в цей час читае тiльки такi романи, як от «Хулiо Хуренiто» з передмовою Н.

Бухарiна i «Любов Жанни Ней» – без передмови названого Бухарiна, але зате того ж самого автора, що до його твору писав передмову член ЦК ВКП.

Товаришка Галакта (Марфа Галактiонiвна) народила з Іваном Івановичем (товариш Жан) сина й доньку. Сина назвали революцiйним iм’ям – Май, а доньку не менш революцiйним – Фiалка. Май уже записався в жовтенята, а Фiалка поки що кандидатка.

Крiм цих законних членiв сiм’i е ще, так би мовити, незаконнi, себто не зв’язанi iнтимними родинними зв’язками. Це – мадмуазель Люсi, гувернантка, i Явдоха – радянська куховарка, член мiсцевого харчсмаку. Словом, челядь Івана Івановича так вiдноситься до хазяiв, як приблизно 2 до 4. Іншими словами, пропорцiя цiлком законна i у всякому разi нiчого не мае спiльного з буржуазними замашками.