Вибрана поезія

Вибрана поезiя

Адам Мiцкевич

«Вибрана поезiя» Адама Мiцкевича – добiрка, до якоi увiйшли однi з найвiдомiших вiршiв автора***. У них представленi особистi iнтимнi переживання лiричного героя. Переклад поезiй був здiйснений видатним украiнським митцем Дмитром Павличком.

Адам Мiцкевич

ВИБРАНА ПОЕЗІЯ

ОДА ДО МОЛОДОСТІ

Und die alten Formen sturzen eir

    P.F. Schiller[1 - Старi форми руйнуються. Ф. Шиллер (нiм.). (Прим, перекладача).]

Hi серць, нi душ – то кiстякiв народи;

Дай, молодосте, крила!

Хай злечу над мертвим свiтом

До оман ясноi вроди,

Де старi перегороди

Новизни могутнiм квiтом

Розбивае твоя неприборкана сила.

Хай вже тi, що йдуть до ночi,

Хилячи долу пооранi чола,

Стiльки побачать довкола,

Скiльки засягнуть погаслi очi.

Ти ж, молодосте, лети

Над просторами високо,

Ти людства безмiрнi свiти

Пронизуй, мов сонця око.

Дивися вниз, де вiчна мла встеля

Безмiр лiнивства, бруду повен:

То земля!

Глянь, як з вод ii гниющих

Вибивсь гад у шкаралущах.

Вiн сам собi стерно, моряк i човен;

Вiн повзае по хвилях, западае у вир,

Іде навпереверти, навзверти,

Меншого змiя хоче цей, бiльший, пожерти,

А втiм вiн вибухнув на скелi, як пузир.

Нiхто не знае нi його життя, нi згуби:

То самолюби!

Молодосте! Обернеться гiркотою

Нектар життя, випитий на самотi;

Радiсть небесна напоiть серця тiльки тi,

Що поеднанi ниткою золотою.

Разом, юнi побратими!..

Спiльне щастя до мети вестиме:

Розумнi шалом, еднiстю дужi,

Разом юнi побратими!..

Щасливий той, хто впав при зброi,

Хто тiло в смертельнiй стужi

Дав iншим на схiдець до слави новоi.

Разом, юнi побратими!..

Путь стрiмлюща i ковзка,

Сила й страх – то вражi воi,

Хай же сила силу вiдтиска,

Вчiмось бороти переляк змолоду, як героi!

Хто дитям у колисцi вдушив змiю,

Що потiм йому кентаври?

Вiн видере з пекла долю свою,

До неба пiде по лаври.

Сягай, куди зiр не сяга;

Ламай, що розум не зломить:

Молодосте! Орлина твоя снага,

Плечi твоi – мов громи.

Гей! Рамено до рамена! Землю навкруг

Обвиймо руками, браття!

Думи зiстрiльмо в спiльне багаття

І в спiльне багаття – дух!..

Встань же, брило, з ями свiта, —

На колii новi пора;

Як злiзе з тебе плiсняви кора,

Згадаеш зеленi лiта.