На другому березі (збірник)

Не маю певностi, чи це не дiеться сьогоднi, а одночасно чи це взагалi коли-небудь бувало. Цi подii такi гострореальнi й такi недiйснi. Розвиваються саме тепер перед моiми очима, але дивлюся на них крiзь закурену кiптявою шибу. Хочу вимазати, витерти кiпоть, але це менi не вдаеться. Подii вiддалюються, утiчуть вiд мене, накри-ваються занавiсою iмли, розпливаються, тануть у небуттi. А так ще недавно стискав ти мою долоню.

Виймаю з шухляди пожовклий вирiзок з газети. Читаю, мовби вперше, мовби щойно принiс його листар, а одночасно, наче казку з дитячих лiт або вирвану сторiнку з сенсацiйноi повiстi.

Щоденнi вiстi, 16 травня 1930

ст. 2

Загадка вченого

Трагiчна смерть молодого вченого пiд колесами самоходу викликала чималий вiдгомiн у нашiй пресi. Ми негайно вислали нашого репортера, щоб призбирав подробицi про нещасливий випадок i про його жертву. На цьому мiсцi подаемо iнтерв'ю з вiдомим професором нашого унiверситету др. Емiлем Гавельським, що його асистентом та учнем був покiйний.

Проф. Гавельський е нашою найвизначнiшою повагою в дiлянцi органiчноi хiмii.

Редакцiя

Стiл закинений книжками й числами грубих загра-ничних природничих журналiв. Шановний сивоволосий професор проходжуеться задумливо бiля великого вiкна. Приймае мене ввiчливо, з сумною усмiшкою. Коли довiдався про цiль моiх вiдвiдин, балачка переходить скоро на властиву тему.

– Забарський працював у мене вiд початку своiх вищих студiй i був справдi моiм найкращим учнем. Без огляду на свiй молодий вiк мав уже в своему науковому надбаннi сливе що й десяток менших та бiльших розвiдок i статей.

Крiм цього, цiкавi лабораторнi дослiди, переведенi спiльно iз мною. Робив дiйсно надзвичайнi надii на будуче, не переборщимо, коли скажемо, що заповiдався небуденно. Наймаркантнiшою його прикметою було вмiння лучити педантичну точнiсть дослiдника з широкими овидами мислителя. Мав не тiльки основне знання в дiлянцi органiчноi хiмii, але також великий засiб вiдомостей з усiх природничих наук, а навiть i спекулятивноi фiлософii. Найкраще знаменуе його зацiкавлення, його методу й його можливостi розвiдка про iндетермiнiзм у природознавствi.

Тут добрячий професор переривае, порпае в кучугурi книжок, що лежать на столi, й добувае з неi товстеннi числа вiдомоi «Zeitschrift f?r Naturwissenschaft». З батькiвською чутливiстю гладить iх, усмiхаеться до них, перекладае, аж укiнцi находить бажаний номер. Розгортае дрижачими руками сторiнки зшитка.