Записки в узголів’ї

– Так, але тут, у палацi, усi нас знають, а тому, навпаки, якщо ми будемо занадто чепуритися, вони подумають щось недобре. Хто ж мiг уявити, що в такому палацi ворота будуть настiльки вузькими, що екiпаж не зможе проiхати, – пояснила я. І саме тодi, коли я закiнчила розмову, з’явився правитель Нарiмаса.

– Як вам не соромно? Чому ви побудували такi вузькi ворота?

– Який ранг, такий i дiм.

– Так, проте я чула, що люди, якi мали низький ранг, будували собi великi ворота.

– О боги! – сказав правитель i швиденько зник.

– Щось трапилося з Нарiмасою, чому вiн такий сумний? – запитала iмператриця.

– Нi, нiчого. Я тiльки розповiла, що наш екiпаж не пройшов у ворота, – сказала я i пiшла в опочивальню.

Там i ночувала з iншими молодими придворними дамами. Оскiльки ми були втомленi, то одразу позасинали. Наша кiмната знаходилась у захiднiй частинi. Ми не помiтили, що дверi були не зачиненi. Нарiмаса як володар будинку знав це. Вiн вiдчинив дверi i хриплим голосом промовив:

– А чи можна до вас?

Я прокинулась.

Бiля церемонiальноi ширми стояв свiчник, тому все було гарно видно. Нарiмаса трохи вiдчинив дверi i вiв з нами бесiду. Вiн був такий кумедний. Зазвичай господар не дозволяе собi такi вольностi, але оскiльки ми були в його будинку, то вiн вирiшив, що все дозволено. Ну дуже вже чудно.

Я розбудила жiнок, якi були поруч: «Ви тiльки погляньте, чи бачили колись подiбне?»

Жiнка пiдняла голову, подивилась i розсмiялась.

– Хто там прийшов?

– Не лякайтеся, це я – хазяiн будинку.

У мене е важлива розмова.

– Так, я пам’ятаю, що ми розмовляли про ворота, але ж я не просила вiдчиняти нашi дверi.

– Та ми вже про ворота поговорили. Краще дозвольте увiйти до вашоi кiмнати. Можна, так?

Дами загомонiли:

– Нi, звiсно, не можна! Нi в якому разi.

– О, тут i молоденькi е! – сказав Нарiмаса i зачинив дверi.

Тодi у кiмнатi пролунав смiх.

До речi, якщо вже вiн вiдчинив дверi, то треба було не питати, а просто зайти до кiмнати.

Не знайшлося людини, яка б сказала: «Так, звiсно-звiсно, проходьте, ласкаво просимо». Наступного ранку я розповiла iмператрицi про вiзит нiчного гостя, на що вона вiдповiла: «Я нiколи нiчого такого не чула про нього. Нарiмаса, напевно, також здивований вчорашнiми розмовами. Вiн завжди страждае вiд твоiх нападок!» – смiялася господиня.

Потiм iмператриця наказала приготувати одяг для маленькоi принцеси,[22 - Донька iмператрицi, принцеса Осако (996 р. н.).