Записки в узголів’ї

Приготування до чогось, що ще зовсiм не скоро прийде.

Тривалi молитви у храмi.

24. Те, з чого смiються люди

Пiвнiчна сторона будинку.

Людина, яка мае репутацiю добряка.

Доволi похилого вiку дiдусь.

Дiвчина легкоi поведiнки.

Нерiвний глиняний паркан.

25. Те, що дратуе

Коли е якась термiнова справа, а тут прийшов гiсть з довгою розмовою. Звiсно, якщо це людина не дуже поважна, то можна iй сказати: «Давайте потiм». Проте, якщо це все ж таки людина, якiй не можна вiдмовити, то тодi це по-справжньому дратуе.

Коли розтираеш туш, а в тушечницю потрапило волосся або ж камiнчик, i чути цей звук.

Коли раптом хтось захворiв. Посилаеш за заклинателем, але його, виявляеться, немае на мiсцi. Його шукають з усiх сил, потiм, нарештi, знаходять, i, коли вiн приходить до хворого, то так в’яло читае заклинання, що зло бере, мабуть, був до цього в iншого хворого.

Коли не дуже розумна людина починае розмову про все, що завгодно, ще й з огидною посмiшкою на обличчi.

Коли чоловiк грiе руки бiля вогню i при цьому крутить долонями бiля жаровнi. Ну хiба так можна? О, ця молодь! Лише чоловiк похилого вiку може дозволити собi такi вольностi: покласти ногу на край жаровнi та iнколи ще й розтирати ii пiд час розмови.

Такий докучливий гiсть, який, коли до вас приходить, то перше, що вiн робить, – це змiтае пил своiм вiялом на тому мiсцi, де збираеться сiсти.

Потiм вiн намагаеться заправити передню частину свого «мисливського одягу»[43 - Мисливський одяг (яп.: карiгiну) – ранiше мисливське вбрання слугувало лише для полювання, проте пiзнiше воно стало елементом повсякденного одягу придворних.] пiд колiно, замiсть того, щоб просто розправити обабiч.

Ви, мабуть, думаете, що таке можуть дозволити собi лише люди низького рангу, але це не так – навiть посадовцi високого рангу так себе поводять.

Наприклад, саме так одного разу повiв себе третiй секретар iмператорськоi канцелярii.

Інколи такi люди, коли нап’ються, то починають теревенити. Потирае рукою борiдку, якщо у нього вона е, i пропонуе сусiдовi пригубити чарочку зi словами: «Давай, бiльше пий!» – а сам уже на ногах не стоiть, та ще й затягуе дитячу пiсеньку:

«Ой, та в губернську управу я пiшов…».

І так, уявiть собi, поводяться чоловiки вищого рангу.