Тартарен Тарасконський

Скрiзь навалено купами рiзнi товари: шовки, мiнерали, деревину, сукна, свинцевi болванки, цукор, стручки, рапс, лакрицю, цукрову тростину. Мiшанина Сходу iз Заходом. Гори голландського сиру, який генуезцi власноруч вифарбовують у червоний колiр.

Далi – хлiбна пристань; вантажники, стоячи на високих сходнях, висипають на берег зерно iз лантухiв. Золотим потоком тече воно в бiлiй курявi. Чоловiки у червоних фесках розмiреними рухами точать його на великих решетах iз ослячоi шкури, а потiм вантажать на хури; хури вiд’iздять, а за ними бiжить юрба жiнок та дiтлахiв iз вiничками й кошиками…

І ще – док.

Величезнi кораблi перекинуто набiк – iх очищають вiд водоростей, обпалюючи вогнищами з хмизу. Зануренi у воду реi, дух смоли, оглушливий стукiт – це теслярi обшальовують дерев’янi борти великими мiдними листами.

Подекуди лiс щогл був не дуже густий, i тодi Тартарен бачив вхiд у порт, безупинний рух кораблiв: ось вiдчалюе англiйський фрегат, який попливе до Мальти, – чепурний, вишаруваний до блиску, всi офiцери в жовтих рукавичках; а ось пiд гучнi крики та лайку вiдпливае великий марсельський бриг – на кормi стоiть огрядний капiтан у сюртуку й шовковому капелюсi i вiддае команди провансальською говiркою.

Іншi кораблi линуть у вiдкрите море, пiднявши всi вiтрила. А здалеку, мовби пливучи в повiтрi, у сяйвi сонця пiдходять до порту iншi кораблi.

Повсюди – безугавний гамiр: гуркiт вiзкiв, крики матросiв «Став вiтрила!», лайка, спiви, свистiння пароплавiв, гримотiння барабанiв та звуки сурм iз форту Св.

Іоанна, з форту Св. Миколая, бамкання дзвонiв кафедрального собору, бамкання дзвонiв церкви Св. Вiктора. А над усiм цим – мiстраль. Вiн пiдхоплюе всi звуки, крутить ними, пiдкидае вгору, змiшуе iз власним ревiнням, i над портом лунае-розлягаеться дика, химерна, героiчна музика, схожа на звук величезноi сурми – сурми, що вабить i кличе в далеку незнану далеч: зiрватися, мчати, летiти на крилах!..

Пiд звуки цiеi чудовоi сурми Тартарен Тарасконський поплив до краiни левiв…

Епiзод другий

У теркiв

І.

Плавання. П’ять положень шешьi. На третiй день. Рятуйте!

Хотiлося б менi, любi моi читачi, бути художником, i то не звичайним, а художником великим, щоб змалювати тут, яких положень прибирала шешья Тартарена Тарасконського упродовж триденного плавання на «Зуавi» iз Францii до Алжиру.

Спершу я змалював би ii, коли пакетбот вiдчалював вiд пристанi. Ось вона – велична, геройська – увiнчуе голову нашого тарасконця.