Тартарен Тарасконський

Там збиваються в гурточки по п’ять-шiсть чоловiк, умощуються в холодку пiд цямриною якогось колодязя, муру чи розлогоi маслини, виймають iз ягдташiв шмат тушкованоi яловичини, цибулю, ковбасу, анчоуси, добре ронське вино, яке веселить душу, – i починаеться довгий-предовгий снiданок.

Понаiдавшись, вони встають, заряджають рушницi, пiдкликають собак – i починаеться полювання. Це означае, що кожен бере свiй кашкет, пiдкидае його вгору якнайвище i стрiляе в нього шротом другого, п’ятого чи шостого номера (про це вони домовляються заздалегiдь).

Того, кому вдалося поцiлити кашкет найбiльше разiв, проголошують королем полювання. Вiн повертаеться до Тараскона як переможець, пiд звуки сурми та собачий гавкiт, i несе на цiвцi рушницi продiрявлений кашкет.

Зайве й казати, що в мiстi йде жвава торгiвля мисливськими кашкетами. Деякi спритнi шапкарi продають навiть заздалегiдь простреленi й подертi кашкети – для мисливцiв-невдах. Та iх купуе тiльки аптекар Безюке.

Тартарен Тарасконський був першорядний, незрiвнянний стрiлець по кашкетах. Щонедiлi вранцi вiн вирушав на полювання в новому кашкетi i ввечерi повертався в подiрявленому. Горище будиночка з баобабом було завалене цими почесними трофеями. Тим-то тарасконцi вважали Тартарена за свого ватажка; а що вiн чудово знався на мисливському статутi й перечитав геть усi науковi працi та посiбники з усiх видiв полювання – вiд стрiльби по кашкетах до ловiв бiрманського тигра, – то його вважали верховним суддею у всiх мисливських суперечках.

День у день вiд третьоi до четвертоi пополуднi у зброяра Костекальда можна було бачити статечного товстуна з люлькою в зубах. Вiн сидiв у зеленому крiслi, а навколо товпилися стрiльцi по кашкетах i час вiд часу кидали один одному сердите чи ущипливе слiвце. То творив суд i розправу Тартарен Тарасконський – Нiмрод i Соломон в однiй особi.

III. Не!.

Полювання – не едине захоплення могутнього тарасконського племенi; воно кохаеться ще й у романсах. Хоч i невеличке мiстечко Тараскон, а романсiв спiвають у ньому силу-силенну. Рiзний сентиментальний мотлох скрiзь у нас уже давно жовкне в старезних папках, а в Тарасконi вiн буяе, квiтне й пахне. Вiн увесь тут, увесь. Кожна родина мае свiй улюблений романс, i всi тарасконцi це знають.