Тартарен Тарасконський

До речi, вiдсипте собi мого тютюну – гарний французький тютюнець, iз насолодою викурите кiлька люльок… Та берiть-но, берiть! Вiн вам не завадить. Адже це клятий схiдний тютюн запаморочив вам голову!

Капiтан сьорбнув абсенту, а Тартарен потрюхикав своею дорогою, поринувши у глибоку задуму. Хоч шляхетна душа тарасконця й вiдмовлялася вiрити Барбасу, натяки капiтана його засмутили; до того ж вiд пiвденноi говiрки й провансальськоi лайки прокинулося його сумлiння.

Байi вдома не було – вона пiшла до лазнi… Негритянка видалася Тартареновi огидною, будиночок – сумним.

Охоплений несподiваною тугою, вiн сiв бiля фонтана й заходився натоптувати люльку тютюном Барбасу. Тютюн був загорнений у клапоть «Семафора». Коли Тартарен розгорнув газету, йому впала в вiчi назва рiдного мiста.

НАМ ПИШУТЬ З ТАРАСКОНА

Усе мiсто стурбоване. Винищувач левiв Тартарен, що поiхав полювати на великих африканських хижакiв родини котячих, уже протягом кiлькох мiсяцiв не подае про себе звiсток. Що ж сталося iз нашим вiдважним земляком? Страшно ставити собi таке запитання тому, хто знав цього вiдчайдуха, цього невгамовного шукача пригод! Невже його, як i багатьох iнших, поглинули пiски пустелi? Невже його роздерли смертоноснi зуби якогось атласького страховиська, чию шкуру вiн обiцяв подарувати мiсту?… Жахлива невiдомiсть! Однак негри-купцi, що приiхали на Бокерський ярмарок, розказують, що вони здибали в пустелi европейця, схожого на Тартарена.

Цей европеець iхав у Тiмбукту… Хай Господь береже нашого Тартарена!

Прочитавши цей допис, наш герой почервонiв, потiм зблiд i затремтiв.

Перед його очима постав рiдний Тараскон: клуб, стрiльцi по кашкетах, зелене крiсло в Костекальда, а над усiм цим, наче розпростертi крила орла, маяли величезнi вуса бравого командира Бравiда…

І на думку про те, що вiн, слабкодухий, сидить отут на матi, пiдiбгавши ноги, тим часом як тарасконцi певнi, що вiн полюе на левiв, – на думку про це Тартарена Тарасконського обпiк сором, i вiн заплакав…

Зненацька вiн зiрвався на ноги, вигукнувши: «На левiв! На левiв!» – метнувся в комору, де лежали припалi пилом намет, аптечка, консерви, ящики зi зброею, i вмить витяг iх на подвiр’я.

Тартарена-Санчо не стало; лишився тiльки Тартарен-Дон Кiхот.

Переглянути обладунок!.. Озброiтись!.. Вдягтися!.. Взутись у високi чоботи!.. Написати коротенького листа князевi, доручити Байю його турботам i покласти в конверт кiлька блакитних банкнот, облитих слiзьми!..