Замогильні записки

Вдача його вплинула на моi думки; у дитинствi вiн лякав мене, замолоду пригнiчував: мое майбуття залежало вiд його волi.

Я природний дворянин. Здаеться, випадковiсть мого походження пiшла менi на користь; я зберiг непохитну любов до свободи, що вiдрiзняе передусiм аристократiю, якiй вже недовго жити. У життi аристократii е три пори: пора вищостi, пора привiлеiв, пора чванства; вступивши в пору привiлеiв, вона занепадае, доживши до пори чванства, згасае.

‹Походження iменi Шатобрiан i доля рiзних гiлок роду› [3 - Тут i далi у кутових дужках подано стислий змiст пропущених у перекладi роздiлiв та фрагментiв.

За нашого часу багато хто перегинае палицю; люди квапляться голосно заявити про свою належнiсть до холопськоi породи, про те, яка велика честь бути сином людини, прикрiпленоi до землi. Чи так уже багато гордостi в цих фiлософiчних похвальбах? Чи не означае це ставати на бiк сильного? Чи можуть нинiшнi маркiзи, графи, барони, якi не мають анi привiлеiв, анi земель, у своiй бiльшостi вмирають з голоду, без кiнця сваряться i не бажають визнавати одне одного, заперечують знатнiсть сусiда i не мають прав навiть на власне iм’я або ж мають його умовно, – чи можуть вони нагнати на кого-небудь страх? А втiм, хай даруе менi читач цi мiркування, до яких менi довелось опуститися, щоб дати уявлення про головну пристрасть мого батька, пристрасть, яка стала зав’язкою у драмi моеi юностi.

Мiй батько охоче уподiбнився б середньовiчному вотчиннику i називав Бога Вишнiм дворянином, а Никодима (евангельського Никодима) святим дворянином. Тепер нам належить простежити шлях од Крiстофа, можновладного сеньйора Геранди, прямого нащадка баронiв де Шатобрiан, до мого батька i до мене, Франсуа, безвасального й безгрошового сеньйора Вовчоi долини.

Генеалогiчне дерево Шатобрiанiв подiляеться на три гiлки; першi двi згасли, а третя, гiлка панiв де Бофор, продовжена бiчною лiнiею (герандськi Шатобрiани), збiднiла – неминучий наслiдок мiсцевого закону: за бретонським звичаем у дворянських родинах старший син отримував двi третини майна, а молодшi дiлили мiж собою третину батькiвського спадку, що залишився.