Наука про землю

Кажуть: «Випадковiсть», думаючи про воскресiння.

А ти все ще в пелюстцi.

* * *

Мачинами обвiшали свiт,

Засвiтили кадильницi для перепiлок.

Ховрахам дали зеленоногого поводиря.

Крiзь болота й урвища

Понесла трава скриньку

З власною тiнню.

Видзвонюе глина: «Не вiр мiсяцю,

Вiн i в помислах

Насаджуе стокротки»

* * *

Привид ходить iз зiркою в руцi, —

Лiхтарi розiбрали ще в минулому столiттi. —

Ворушить квочку iз сонними курчатами,

Та всi Гамлети втупились у скриньку телебачення.

* * *

Бiлять зiр, будiвлi, повiтря.

Вiкна, що продукують

Хмарини й жiнок

З гусячими стегнами.

Сусiдка на бальконi тримае конячу голову

Замiсть килима

Й питае Всевишнього:

Я кожного вечора майструю

Тобi виступцi

З яблуневого цвiту.

Чи Ти волiв би,

Щоб я не лiтала на яблуцi?

* * *

Ти сам. Цi дверi останнi i першi.

Там за шатрами змiна династiй,

Змiна стебла, i змiна пам’ятi.

Тут нема промiжного.

Хльоскають крила i ломлять хребти наймолодшим.

Царство самотности – охровий вихор

З блiдою скойкою милосердя.

Ти сам, – решта вiдлуння пустелi.

* * *

Хто ти, провiснице тьми i паросткiв?

Хто ти, найближча, найдальша, по той бiк?

Яблуко Гесперiд? – Навколо Аiдiв присмерк граната.

І лише твоя рука, що воскрешае мертвих.

* * *

Берег, тугiший вiд шкiрки помаранчi.

Натовп без долi й призначення.

Ім’я з малоi, iм’я з великоi лiтери.

Із поколiння в поколiння

Передають, замiсть серця,

Гудзики вiд староi камiзельки, Примовляючи:

Лише ми вiльнi вiд забобонiв!

* * *

Кущ – замiсть ока, сiдло – замiсть нюху,

Горлянку – розвiсив у сусiдньому дворi.

Кажуть: наглядач незримих паросткiв,

Подейкують: син краплi й гусячого вирiю,

Приятель верби й будiвничий мороку.

Бо кожного ранку на морiжку – самого нема,

А капцi ходять: укладають погоду.

* * *

Макiвка слова, стебло гнiву.

Була хмара, i вже самi пелюстки.

Вiддалi мiж тичинками, вiддалi мiж галактиками.

І тiльки пощо

Червоне павутиння вкривае заплаканий бiлок?

* * *

Гарцюе верхи на бровi,

Калатаючи карасем по зеленому панцирi.

Кiнь без тулуба, самi копита.